Найбільшими виробниками даного виду продукції в районі являються приватні фермерські господарства, а також окремі с/г підприємства, які також займаються виробництвом картоплі. Проте вони забезпечують ринок не більш як на 10 %, тому попит на дану продукцію досить високий.
Ціна на картоплю коливається в межах від 1600 грн. до 2500 грн. за тонну.
Вироблену продукцію планується реалізувати заготівельним організаціям, через біржі та промислові переробні підприємства.
Ціна буде формуватись за витратною стратегією. В цьому випадку прогнозована відпускна ціна може бути розрахована за формулою:
(1.7)
де 
- відпускна ціна, грн./т;
- мінімальна ринкова ціна, грн;
- рівень рентабельності, який необхідно отримати згідно плану, %;
- розрахункова повна собівартість виробленої продукції, грн./т.
Оптимальне значення відпускної ціни повинна бути в проміжку коливань ринкових цін, що дає можливість отримати максимальний прибуток. Його забезпечують підвищенням ефективності машинних технологій, відповідним вибором програми виробництва та зменшенням виробничих витрат.
ПРИКЛАД 4
Стратегія маркетингу
Головним розвитком стратегії маркетингу є створення сприятливих i безпечних умов для роботи, зменшення ризику травматизму працівників під час проведення механізованих робіт. Такі операції дозволять підвищити престиж праці хлібороба, зменшити ризик отримання травм на виробництві, забезпечити необхiдними кадрами для професiйного вiдбору, в наслідок якого зросте якість проведення технологічних процесів та кiлькiсть виробленої продукцій. Пріоритетний напрям стратегій маркетингу — створення умов для всталеного збуту продукції через мережу підприємств-замовникiв виробленої продукції. Такий пiдхiд забезпечує легкий доступ продукції для покупців, мінімізує затрати на доставку продукції до споживачів, дозволяє оперативно реагувати на зміну ситуацій на ринку i виконувати всi наявні замовлення.
Для розвитку сiльсъкогосподарсъкого виробництва критичним фактором є неможливість продати продукцію через її високу собiвартiсть, а також необхiднiсть нерацiонального застосування застарілої техніки (з практично вичерпаним ресурсом). Дисбаланс цін на сiльськогосподарську продукцію, нові трактори та комбайни, а також на паливно-мастильні матеріали i запасні частини не дозволяє розвивати матеріально-технiчну базу господарства. Постiйнi несплати за виконану роботу негативно впливають на економічний стан підприємства.
Тому економіка у більшої частини сільськогосподарських підприємств перебуває у важкому стані. Основним фактором успіху в господарстві є:
- погашення боргів за попередні роботи;
- спецiалiзацiя за окремими галузями рослинництва i тваринництва;
- чітке виконання договірних обов’язків;
- впровадження заходів з охорони праці на пiдприємствi;
- контроль за виконанням нормативiв охорони працi.
У перші три роки застосовуватиметься витратна стратегiя цiноутворення, згiдно з якою визначення ціни виконуватимемо за затратами виробництва з врахуванням рівня ринкових цін реалізації продукції конкурентами. Такий пiдхiд дозволяє встановити гнучку ціну на товар та коригувати її максимізуючи прибуток підприємства.
Роботи, пов’язанi з впровадженням системи управління охороною праці, проводяться за витратною стратегiєю ціноутворення. Такий пiдхiд дозволяє підвищити психологічний клімат у колективі господарства та проводити прогнозування результатів дiяльностi на перспективу.
План виробництва
Мета розділу – довести, що сільськогосподарське підприємство:
- спроможне організувати виробництво конкретного виду продукції;
- має в своєму розпорядженні чи може придбати (орендувати) необхідні для цього ресурси;
- здатне виробляти потрібну кількість продукції відповідної якості.
У даному розділі бізнес-плану, розкривається ресурсний потенціал вашого підприємства, напрямки його розвитку, визначаються обсяги виробництва тієї продукції, що дасть можливість ефективно та прибутково господарювати. Доказом цього повинні бути послідовні обґрунтовані розрахунки, які дають підстави стверджувати про їх реальність і можливість досягнень.
Структура розділу;
- стислий опис технології виробництва продукції;
- аналіз забезпечення ресурсами для виробництва продукції;
- вибір техніки та обладнання;
- планування витрат на виробництво продукції – визначення собівартості продукції;
- прогноз обсягу виробництва.
Стислий опис технології виробництва продукції. У відповідності з технологічним процесом ремонту і технічного обслуговування машинно-тракторного парку, номенклатура дільниць і робочих місць ремонтної майстерні може бути наступною: зовнішнього миття; розбирання-миття; дефектування і комплектування; ремонт агрегатів; ремонту, обкатки і випробування двигунів; ковальська; зварювальна; мідницько-жерстяницька; ремонту і регулювання паливної апаратури; перевірки і ремонту та регулювання гідросистеми тракторів комбайнів; перевірки, ремонту і регулювання автотракторного електрообладнання; ремонту акумуляторних батарей; слюсарно-механічна; ремонтно-монтажна для тракторів комбайнів і автомобілів; ремонту сільськогосподарських машин; ремонту обладнання тваринницьких ферм; шиноремонтна; фарбувальна; діагностики і технічного обслуговування; ремонту енергетичного обладнання; інструментальна. В залежності від складу і кількості сільськогосподарської техніки в господарстві, номенклатура може змінювати, окремі дільниці суміщатися чи розміщаються в окремих від ремонтної майстерні приміщеннях.
В даному підрозділі виконуємо розрахунки складових витрат і показуємо потенційну можливість надання запланованого об’єму послуг в зазначені терміни.
На підприємстві, яке має власну машинно-ремонтну майстерню в якій буде виділено частина приміщення для створення дільниці з ремонту паливної системи дизельних двигунів. Потребу в обладнанні зводимо до таблиці 1.5.
Таблиця 1.5
Розрахунок вартості обладнання
| № з/п | Найменування обладнання | Марка | Кількість, шт. | Вартість, грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 |
Розрахунок споживання електроенергії наводимо у таблиці 1.6.
Таблиця 1.6
Розрахунок споживання електроенергії за рік
| № з/п | Марка обладнання | Потужність (кВт год) | Час роботи за 1 день, год | Споживання електроенергії, кВт | |
| за день | за рік | ||||
| 1 | |||||
Використовуючи розрахункову річну трудомісткість робіт Тм виконанням яких передбачається проводити в майстерні, а також дані розподілу річної трудомісткості за видами виконуючих робіт (табл. 1.7) розробляється організаційна структура підприємства.
Таблиця 1.7
Розподіл річної трудомісткості в майстернях с.г. господарств за видами виконуючих робіт
| Види робіт | Річна трудомісткість, у % | Річний виробіток на одного працюючого, люд.-год. |
| 1. Розбирально-складальні 2. Слюсарно-підгоночні 3. Мідницькі 4. Випробовувальні 5. Ремонт електрообладнання 6. Вулканізація 7. Обивочно-малярні 8. Ковальсько-термічні 9. Газозварювальні 10. Електрозварювальні 11. Токарні 12. Стругально-фрезерувальні 13. Шліфувальні 14. Слюсарні 15. Столярні 16. Жерстяницькі | 30,33 17,9 4,15 4,12 5,27 0,7 4,02 5,4 1,6 1,43 10,64 3,7 2,7 2,86 1,9 3,28 | 2204,2 2213,9 2480,6 2546 2171,1 850,25 1653,75 2223,3 1920,25 1766,5 2190,4 2789,7 1685,1 1766 2407,25 2086,4 |
Інформацію про існуючу або проектну технологію виробництва сільськогосподарської продукції для бізнес-плану можна використовувати з технологічних карт сільськогосподарських підприємств, де крок за кроком розписуються всі технологічні цикли та технологічні операції вирощування культур та виробництва продукції.
В курсовому проекті для досягнення цієї мети рекомендується використовувати форму технології (додатки 16, 17), та відповідний комплекс машин (додатки 16, 17).
Відповідно до завдання на курсове проектування та даних одержаних студентом під час виробничої практики, встановлюється основна сільськогосподарська культура, площа її вирощування, га та урожайність основної продукції, т/га.
Для обчислень необхідно прийняти, два варіанти комплексів машин, один із яких є традиційний, тобто використовується в господарстві, а другий – проектний, з використанням нової техніки, технологій та сортів.
Необхідну кількість машин агрегатів для виконання заданого об’єму робіт 
у встановленні агротехнічні строки знайдемо:
(1.8)
де S – площа зайнята під культуру, га;
Тзм – тривалість зміни, год.;
Кзм – коефіцієнт змінності, Кзм = 1-2;
Nдн – тривалість робіт відповідно до агровимог, днів.
Для більшої ефективності використання засобів механізації необхідно витримувати рівність:
(1.9)
де 
– робоча ширина захвату машини, м;
– робоча швидкість, км/год.;
– коефіцієнт використання часу зміни.
Таблиця 1.11.
Показники виробництва с.-г. культури
| Показники | Значення показників | |
| Традиційний (існуючий) варіант | Запроектований варіант | |
| Затрати робочого часу, люд.·год/га | ||
| Витрати дизельного палива, кг/га | ||
| Витрати бензину, кг/га | ||
Інформаційні дані до розробки механізованого процесу вирощування та збирання заданої сільськогосподарської культури в господарстві – перелік технологічних операцій представленні у додатках 4, 5, а також в публікації [7]. Відмітимо, що програмою передбачено нормативне річне завантаження техніки. Тому для малих господарств слід очікувати істотно завищенні капіталовкладення.
Для уточнення складу МТП для агрегатів, що мають низький коефіцієнт річного завантаження (менш 0,8), необхідно прорахувати альтернативні агрегати, які мають меншу продуктивність, використовуючи технологічні карти.
До технологічних матеріалів відносяться насіння, добрива, отрутохімікати тощо. Будівництво нових приміщень необхідно передбачити у випадку, коли їх немає. До машиновикористання відносять машинний двір з навісами та приміщення пункту технічного обслуговування.
В залежності від заданих у завданні даних на розробку проекту та прийнятого критерію, можливі такі постановки рішення задач економічного обґрунтування:
- розробка механізованого процесу (технології) за умови досягнення максимального прибутку при заданих обсягах виробництва;
- обґрунтування механізованої технології за сукупністю критеріїв (рівень рентабельності, собівартість, термін окупності тощо);
- обґрунтування річного обсягу та організаційних планів виробництва, що забезпечують найбільш ефективне використання МТП;
- визначення раціональної структури посівних площ за умови досягнення максимального прибутку при заданому в певних межах фінансування.
В бізнес-плані, в першому наближені, застосовують метод порівняння результатів прямого (елементного) розрахунку основних економічних показників альтернативних варіантів технологій (комплексів машин). Цей метод дозволяє простими засобами визначити кращий із альтернативних варіант технічного рішення.
За основний критерій порівняння доцільно приймати виробничу собівартість одиниці продукції (роботи), яка визначається за формулою:
,(1.10)
де С – виробнича собівартість одиниці продукції, грн./га, грн./т;
А – поточні приведені витрати на одиницю продукції;
Б – одноразові витрати на дану роботу, грн.;
S – обсяг даної роботи, т, га.
Визначимо складові собівартості: придбання насіння, міндобрив, органіки
Дата: 2019-05-28, просмотров: 191.
