Структура адміністративного права
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Структура адміністративного права – це внутрішня будова галузі.

Класифікація за масштабністю дії норм:

В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частину.

Загальна частина поєднує нормативний матеріал і теоретичні положення, що розкривають:

· поняття публічного управління, його риси і принципи та співвідношення з виконавчою владою;

· поняття адміністративного права;

· зміст адміністративно – правових норм і відносин;

· визначають адміністративно – правовий статус суб’єктів адміністративного права;

· сутність методів і форм управління; склад адміністративного правопорушення і сутність відповідальності за його вчинення;

· зміст адміністративного процесу;

Особлива частина поєднує нормативний матеріал і теоретичні положення, що розкривають сутність і зміст регулюючого впливу на економіку, соціально – культурну, адміністративно – політичну та міжгалузеву сфери.

Спеціальна частина поєднує нормативний матеріал і теоретичні положення, що регулюють адміністративно – правову діяльність суб’єктів управління.

Класифікація за правовою природою норм:

· інститут державної служби

· інститут адміністративної відповідальності

· інститут місцевого самоврядування

· інститут адміністративної деліктології

·  адміністративно – процесуальний інститут

· Дозвільний інститут, інститут ліцензування.

 

 

97.Суб’єкт адміністративного проступку. Види спеціальних суб’єктів.

САП – є осудна особа, яка досягла певного віку і вчинила описаний у законі склад адміністративного проступку.

Таким чином, суб’єктом адміністративного проступку є той, хто його вчинив.

Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб’єкта, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні.

Загальними визнаються такі, які повинна мати будь – яка особа, що піддається адміністративному стягненню. У першу чергу до них належать вік і осудність.

Спеціальними визнаються такі, що вказують на особливості правового становища суб’єктів і дозволяють диференціювати відповідальність різних категорій осіб, забезпечуючи тим самим справедливу правову оцінку вчиненого діяння.

Спеціальні ознаки можна поділити на три групи, що визначають:

· особливості трудової діяльності та службового становища.

· Протиправну поведінку в минулому.

· Інші особливості суб’єкта.

За загальним правилом спеціальні ознаки мають тимчасовий характер, вони мобільніші,особа може мати їх відразу кілька, одержувати нові, втрачати старі.

Особливості спеціальних ознак:

1. властиві лише окремим групам громадян.

2. відображають специфіку їх правового статусу.

3. виникають на основі індивідуальних актів управління або інших юридично значущих дій повноважних органів.

4. динамічніші ніж загальні ознаки.

5. містяться у статтях Особливої частини КУпАП.

6. закріплюються законодавцем з метою диференціації відповідальності різних категорій осіб, забезпечення справедливої правової оцінки їх неправомірних дій

Адміністративному праву відомі загальні, спеціальні та особливі суб’єкти адміністративного правопорушення.

 

98. Суб’єктивна сторона адміністративного проступку.

Суб ’ єктивна сторона адміністративного проступку полягає у психічному ставленні суб’єкта до вчиненого антигромадського діяння. Основною ознакою є вина.

Вина охоплює дві можливі форми стану психіки: умисел (прямий і непрямий) і необережність (самовпевненість і недбалість).

 Прямий умисел - це коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків.

Непрямий умисел – коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання. 

Самовпевненість – це передбачення можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і легковажний розрахунок на їх запобігання.

Недбалість – це не передбачення настання шкідливих наслідків, але зобов’язання і можливість їх передбачити.

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення.

Мета – це уявний образ результату , до якого прагне винний, його уявлення про ті бажані наслідки, що мають настати в результаті здійснення проступку.

 

Дата: 2019-05-28, просмотров: 204.