Україна має відносно високий аграрний ресурс. Доброякісні за своїми властивостями материнські породи у поєднанні з помірно теплим кліматом, спокійним рельєфом, трав’янистою рослинністю сприяли утворенню на території нашої держави родючих чорноземних ґрунтів (понад 65% ґрунтового покриву). Поряд із цим у північних, західних (зона Полісся) та гірських районах, у долинах рік, приморських районах Степу утворилися певні види і видозміни ґрунтів, які поступаються продуктивністю чорноземам. Проте, систематичні заходи, що відтворюють їхню родючість упродовж багатьох років забезпечували, хоча й повільне, але все ж підвищення потенціалу цих ґрунтів.

Провідною галуззю сільського господарства України залишається землеробство, що базується на засадах, які сприяють підвищенню родючості ґрунтів. Сільськогосподарська освоєність земельного фонду досягла 70%, чого не дозволяє собі жодна з розвинутих країн світу. До того ж розораність сільськогосподарських угідь сягає 81%, що також є рекордним показником. Для Степу він становить майже 85, Лісостепу—85,5%. Деякі області практично не мають інших угідь, крім ріллі.

Нераціональне використання земельного фонду зумовлює катастрофічність екологічної ситуації деяких регіонів, різке зниження родючості ґрунтів, їхнє руйнування через бурхливий розвиток ерозії та пересушення. Найуразливішими виявилися чорноземні ґрунти.

Висока холодостійкість - біологічна особливість всіх рослин коренеплодів. Виняток становить буряк, сходи якого ушкоджуються заморожуваннями при +2 - 3 °С. Всі коренеплоди влаго і світлолюбні, хоча до тривалості вегетаційного періоду і забезпеченості теплом пред'являють різні вимоги. Рослини поволі ростуть в перший місяць життя. В цей час агротехнічними заходами потрібно покращувати водний-повітряний режим ґрунту, боротися з бур'янами, хворобами і шкідниками, забезпечувати рослини живильними речовинами в легкозасвоюваній формі.

При надмірному зволоженні ґрунту у поєднанні із зниженою температурою коренеплоди ростуть погано, їх краще вирощувати на гребенях і добре заправлених органічними добривами ґрунтах. При сухій і жаркій погоді відбувається затримка зростання коренеплодів.

У коренеплодів, що потрапили під заморожування, легкість і смакові якості знижуються.

Столові коренеплоди родини селерових та методи їх

Вирощування

Коренеплідні: родина селерових — морква, петрушка, пастернак, селера

Рано навесні, як тільки можна вийти на город, на підзимових посівах граблями розпушують верхній шар ґрунту. Якщо запізнитись з цією роботою, з верхнього шару ґрунту втрачається багато вологи і він сильно ущільнюється, внаслідок чого сходи з'являються строкаті і зріджені.

Глибина загортання насіння залежить також від вологості ґрунту. За підзимньої сівби насіння доцільно висівати на 0,5-1 см, рано навесні - на 1-2 см, а пізніше - на 2-3 см. В разі сівби на більшу глибину в насінні не вистачає поживних речовин для проростання паростків на поверхню ґрунту, а на меншу - в сонячні дні верхній шар ґрунту швидко пересихає, внаслідок чого значно знижується схожість насіння. Відтак сходи з'являються із запізненням, а посіви, як правило, зріджені і строкаті.

Догляд за посівом починають з руйнування ґрунтової кірки, особливо на важких ґрунтах. Після з'явлення поодиноких сходів посіви обробляють проти хрестоцвітної блохи. При запізненні з цим обробітком сходи протягом 1-2 днів можуть загинути. Найбільше шкодить блоха у теплі сонячні дні.

На початку утворення першого справжнього листка рослини дрібнокоренеплідних сортів проривають на відстань 2-3 см, великоплідних – 4-5 (за розкидного способу сівби). На вузькорядних посівах рослини залишають через 2-3 і 2-4 см відповідно. Дальший догляд за рослинами полягає у систематичному виполюванні бур'янів.

Щоб забезпечити конвеєрне надходження петрушки, насіння висівають у три строки, а також виганяють зелень у парниках, теплицях і кімнатах. На городі для одержання зелені петрушки пізно восени (кінець жовтня - листопад) і рано навесні (друга половина квітня - травень) насіння висівають влітку (у першій декаді серпня). За таких строків сівби рослини до замерзання ґрунту утворюють 5-6 листків висотою до 30-40 см і коренеплоди - 1,0-1,5 см завтовшки. Перед замерзанням ґрунту (наприкінці жовтня - у листопаді) листки можна зрізувати і використовувати за призначенням. Коренеплоди від такого строку сівби у ґрунті добре зимують і навесні слідом за розмерзанням ґрунту починають відростати. Посіви петрушки рано навесні по мерзлоталому ґрунті підживлюють азотними добривами (0,1-0,2 кг аміачної селітри на 10 м. кв.), а коли ґрунт достигне - розпушують міжряддя.

Щоб прискорити надходження зелені на 10-15 днів, посіви вкривають поліетиленовою плівкою. На початку збирання врожаю на продовольчі цілі використовують листки і коренеплоди. Через 10-20 днів після відростання листків (утворення розетки) рослини починають формувати квітконосні стебла, коренеплоди дерев'яніють і стають непридатними для використання.

Моркву на городі можна висівати у 2-3 строки залежно від призначення врожаю. Для одержання пучкової продукції на легких ґрунтах насіння висівають під зиму, на важких - рано навесні, як тільки ґрунт на грядці можна обробляти. Для цього найбільш придатні південні і південно-західні схили, де ґрунт швидше прогрівається.

Під зиму насіння висівають перед замерзанням ґрунту, щоб воно не встигло прорости. Якщо насіння восени проросте, то посіви, як правило, гинуть, а якщо й перезимують, то рослини масово стрілкують і не формують товарної продукції. Рано навесні насіння висівають, коли коренеплоди використовуватимуть влітку, в осінній і частково зимовий періоди. Для тривалого зберігання коренеплодів насіння моркви доцільніше висівати в літні строки: у західних районах України, на Поліссі і в Лісостепу - в середині травня, в південних областях - наприкінці травня - на початку червня. До сівби і після неї ґрунт ущільнюють.

Моркву на городі висівають широкорядним способом з шириною міжрядь 30-40 см, а на великих площах - 45 см (це дає можливість обробляти посіви механізованим способом). Заслуговує на увагу широкосмугова сівба з шириною міжрядь 45 см (по центру смуги) і смуги 5-12 см. Для цього сапкою на глибину 1-2 см роблять борозну, висівають насіння і загортають його вологим ґрунтом. Норма висіву насіння на 1 м рядка за широкорядної сівби 0,15-0,2 г, за широкосмугової - 0,2-0,3 г (відповідно 100-200 та 200-300 шт. насінин на 1 м). При ранньовесняній сівбі, коли в ґрунті достатньо вологи, норму висіву зменшують, а на підзимових і травневих посівах збільшують на 20-25%. Якщо насіння висівають у недостатньо вологий ґрунт, сходів моркви можна й не одержати.

Глибина загортання насіння залежить також від вологості ґрунту. За підзимньої сівби насіння доцільно висівати на 0,5-1 см, рано навесні - на 1-2 см, а пізніше - на 2-3 см. В разі сівби на більшу глибину в насінні не вистачає поживних речовин для проростання паростків на поверхню ґрунту, а на меншу - в сонячні дні верхній шар грунту швидко пересихає, внаслідок чого значно знижується схожість насіння. Відтак сходи з'являються із запізненням, а посіви, як правило, зріджені і строкаті.