Загроза банкрутства й обумовлені цим негативні економічні та соціальні наслідки змушують персонал, що працює на підприємстві, робити свій внесок у фінансування санації. Основною причиною фінансової участі персоналу в санації підприємства є надія зберегти робочі місця. Найчастіше така ситуація стає актуальною в період загального економічного спаду, коли дефіцит альтернативних робочих місць спричинює значну залежність працівників від даного підприємства.

Фінансування санації персоналом може здійснюватись у таких формах:

а) відстрочка або відмова від винагороди за виробничі результати;

б) надання працівниками позичок;

в) придбання працівниками акцій даного підприємства.

У зарубіжній практиці досить поширеним є так званий Management – Buyout (МВО), який полягає в купівлі всього підприємства або значного пакета його корпоративних прав менеджментом фірми. Одним із різновидів МВО є АВО — коли значну частку корпоративних прав викуповує персонал. При цьому трапляються випадки конверсії заборгованості підприємства із заробітної плати у власність, коли замість заробітної плати працівники можуть одержати корпоративні права підприємства, на якому вони працюють. Через МВО підвищується відповідальність керівників та всього персоналу за результати своєї діяльності, а також посилюється мотивація до раціоналізаторства та реалізації програм ощадливого використання наявних ресурсів.

Варто нагадати, що в Україні діє порядок, згідно з яким керівництво підприємств, що приватизуються, має право додатково викупити за грошові кошти за номінальною вартістю пакет акцій акціонерних товариств, створених у процесі акціонування державних підприємств. Розмір пакета акцій, який може бути запропонований Фондом державного майна керівництву підприємства, обмежується 5 відсотками статутного фонду.

Законодавство України детально регламентує правила узгодження умов реорганізації унітарних державних підприємств. Передбачено, зокрема, специфічну форму санації в разі, коли трудовий колектив державного підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, бере підприємство в оренду або викуповує у власність за умови взяття на себе боргів та згоди на це кредиторів. Трудовий колектив у такому разі може реалізувати своє право на участь у санації згідно з вимогами Закону України «Про оренду державного майна». Законом передбачено, що трудовий колектив має заснувати певний вид господарського товариства і вже в цій ролі пропонувати послуги санатора державного підприємства, яке зазнало фінансового краху. За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не має жодних переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Реорганізація державного підприємства-боржника в іншу юридичну особу, засновану на колективній власності, здійснюється на підставі угоди між вибраною трудовим колективом організаційно-правовою формою організації підприємства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю тощо) та вповноваженим державним органом.

Висновки

Розглянувши при написанні реферату тему «Зовнішні фінансові джерела санації підприємства» ми ознайомилися з такими поняттями:

- Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу.

- Основні цілі та порядок збільшення статутного фонду.

- Методи та джерела збільшення статутного фонду.

- Альтернативна санація.

- Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

- Трансформація власності у борг.

- Пролонгація та списання заборгованості.

- Санаційні кредити.

- Фінансова участь персоналу в санації підприємства.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або його визнання банкрутом» від 30 червня 1999 р. // Голос України. – 1999

2. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р.

3. Постановка Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств» // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - № 5.

4. Постанова Правління НБУ від 19 березня 1998 р. «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства»

5. Антикризисное управление: теория, практика, инфраструктура: Учеб. пособ. / Отв. ред. Г.А. Александров. – М.: БЕК, 2002. – 544 с.

6. Баринов В.А. Антикризисное управление. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. – 520 с.

7. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учеб. курс. – К.: Ника-Центр, 2001. – 528 с.

8. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством. Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

9. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

10. Фінанси підприємств. Підручник. Вид. 4-те, перероб і доп. / За ред. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2003. – 534 с.

11. Чернявский А.Д. Антикризисное управление: Учеб. пособ. – К.: МАУП, 2000. – 208 с.

12. Методичні вказівки та завдання з дисципліни «Управління фінансовою санацією підприємства» / Укл.: Н.В.Акмаєва, О.В. Солохіна. – Алчевськ: ДГМІ, 2004. – 20 с.

13. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. – К., Професіонал, 2004 – 304 с.

14. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник – Херсон, Олді-Плюс, 2007 – 480 с.