Заміна сторони виконавчого провадження. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Можливість настання правонаступництва у виконавчому провадженні передбачена Законом України «Про виконавче провадження», згідно з яким у випадку вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона має право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов'язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв'язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.

Отже, підставою для правонаступництва у виконавчому провадженні є пра-вонаступництво в матеріальних правовідносинах, тобто перехід суб'єктивних, матеріальних прав чи обов'язків від одного суб'єкта матеріальних правовідносин (правопопередника) до іншого суб'єкта (правонаступника).

У тих випадках, коли норми матеріального права не допускають переходу прав і зобов'язань від одного суб'єкта матеріальних правовідносин до іншого, не допускається і правонаступництво у виконавчому провадженні. Норми чинного законодавства не допускають переходу від однієї особи до іншої таких суб'єктивних прав, які не відокремлені від особистості — носія цих суб'єктивних прав.

Подання державного виконавця або заява сторони про заміну сторони виконавчого провадження її право-наступником суд розглядає в судовому засіданні в 10-денний строк з по-відомленням сторін та інших заінтересованих осіб про час і місце судового засідання. Разом із тим, неявка сторін та інших заінтересованих осіб не є пе-решкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Крім того, слід мати на увазі ту обставину, що у зв'язку з вирішенням судом питання про заміну сторони у виконавчому провадженні воно може бути відкладено за постановою державного виконавця на підставі Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у зв'язку з необхідністю ре-алізації правонаступником своїх прав відповідно до Закону, у випадках заміни кредитора або боржника в цивільно-правовому зобов'язанні.

У випадку ж смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи ви-знання безвісно відсутнім стягувача або боржника в зобов'язанні, а також реорганізації юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, до визначення судом правонаступника, про що державний виконавець ухвалює постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Вирішення судом питання про визначення правонаступника сторони у виконавчому провадженні здійснюється, зокрема, на підставі надання до суду договору про заміну кредитора або боржника в цивільно-правовому зобов'язанні, свідоцтва про право на спадщину, документа про реорганізацію юридичної особи та ін.

Правонаступництво сторін у виконавчому провадженні допускається на будь-якій стадії з моменту його відкриття і до завершення. З моменту вступу у виконавче провадження правонаступник набуває всі права і обов'язки свого правопопередника. Причому всі дії, які здійснив у виконавчому провадженні правопопередник до вступу в нього правонаступника, обов'язкові для останнього такою ж мірою, якою вони були обов'язковими для правопопередника. Тому після вступу правонаступника у виконавче провадження воно продовжується, а не починається з початку.

За результатами розгляду подання державного виконавця або заяви сторони про заміну сторони виконавчого провадження суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Інші питання, пов ’ язані з виконавчим провадженням.

Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. У разі звернення стягнення на майно, яке перебуває у спільній власності, постає потреба визначення у ній частки боржника. За поданням державного виконавця суд у десятиденний строк вирішує питання про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Про час і місце розгляду цього питання в судовому засіданні повідомляються сторони та заінтересовані особи, неявка яких не перешкоджає його вирішенню.

Вирішення питання про поворот виконання. Поворот виконання – інститут процесуального права із захисту майнових прав відповідача. Як цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав відповідача поворот виконання полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачу (боржнику) всього одержаного майна та коштів за скасованим рішенням.

За загальним та найбільш прийнятним правилом питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної (щодо рішень суду першої інстанції, допущених до негайного виконання, а також в разі направлення справи на новий апеляційних розгляд) чи касаційної інстанції (щодо всіх рішень судів як першої, так і апеляційної інстанцій).

Умовами застосування повороту виконання судом апеляційної чи касаційної інстанції є такі:

— суд однієї з зазначених судових інстанцій за результатами розгляду справи скасовує рішення нижчої судової інстанції, що вже було повністю або частково виконано;

— суд апеляційної чи касаційної інстанцій завершує розгляд справи закриттям провадження у справі, залишенням позову без розгляду, відмовою в позові повністю або задоволенням позовних вимог в меншому розмірі, не повертаючи справу на новий розгляд;

— питання про поворот виконання окремо та конкретно вирішено у відповідному судовому рішення суду апеляційної чи касаційної інстанцій.

Відповідно до суд касаційної інстанції застосовує поворот виконання рішення суду: в разі постановлення ухвали про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі виконаного судового рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом; в разі постановлення ухвали про скасування судових рішень і закриття провадження в справі або залишення заяви без розгляду; в разі скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Предметом повороту виконання може бути як майно, так і дії, що не мають майнового характеру, зокрема особа, яка виселена з житлового приміщення за скасованим рішенням суду, має бути вселена до нього.

В разі, якщо предметом спору є майно, що визначене індивідуальними ознаками, воно підлягає поверненню від стягувача боржнику в разі скасування рішення суду, на підставі якого його було попередньо передано стягувачу; якщо майно визначено родовими ознаками, слід повернути певну кількість такого майна, це стосується й стягнутих з боржника грошових коштів.

У випадку, якщо предметом виконання є певні блага немайнового характеру, зокрема зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, сторони також мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду. Наведене стосується виконання рішення про поновлення на роботі, відібрання дитини, виселення боржника, вселення стягувача, примусовий обмін тощо. Суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене (отримане) з нього за скасованим рішенням, таким чином, поняття стягнутого підлягає широкому розумінню, до змісту якого входять всі блага, в отриманні яких був заінтересованими та яке отримав стягувач як спосіб захисту його порушеного права чи законного інтересу, на випадок, якщо у подальшому це благо не отримало під час нового розгляду такого чи подібного захисту від суду.

Законом також передбачено правила на випадок, якщо на час розгляду питання про поворот виконання неможливо повернути майно, що було предметом спору. Неможливість такого повернення може мати як фактичний характер, так й бути викликаною певними перешкодами юридичного характеру. Про фактичну неможливість повернення слід говорити при знищенні майна, його споживанні; про юридичні перешкоди — при реалізації майна з прилюдних торгів, в разі придбання його добросовісним набувачем. Для подібних правових ситуацій передбачено здійснити відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних стягувачем від його реалізації.

Майнові права осіб, порушені у виконавчому провадженні шляхом накладання на їх майно арешту, забезпечуються правом на звернення таких осіб до суду з вимогою про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 60 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Проте строк, протягом якого особа, яка вважає, що її право порушено, може звернутися до суду з позовом, не визначено.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Отже, виконанням рішення суду завершується процес захисту прав, свобод чи інтересів фізичних і юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України. Звернення судового рішення до виконання є завершальною стадією цивільного судочинства, без реалізації якої втрачається сенс усієї юрисдикційної діяльності суду.