Медичні працівники та інші особи , яким у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).

2. Випадки правомірного розголошення медичної таємниці, передбачені у таких нормативно-правових актах:

· Конституція України, ч. 2 статті 32, ч. 3 статті 34;

· Цивільний кодекс України, ч. 2, 4 ст. 285

· Сімейний кодекс України, ст. 30;

· Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р., ст. 7;

· Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 р., ст. 9;

· Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р., ч. 2, 5 ст. 39, ст. 39-1, 40, ч. 1 ст. 43;

· Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р., ст. 4;

· Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД ) та соціальний захист населення» від 12.12.1991 р., ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 9;

· Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 р., ч. 5 ст. 14;

· Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р., ч. 2 ст. 26;

· Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 р. ч. 2 ст. 17.

3. Кримінальний кодекс України. Кримінальна відповідальність медичних працівників за вчинення професійних злочинів.

Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за злочин – вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, що передбачений Кримінальним кодексом України. Щодо медичної діяльності, незважаючи на суттєві особливості, які відрізняють цю сферу, принципи кримінальної відповідальності медичних працівників мають загальний характер. Медики відповідальні за вчинення злочинів на загальних засадах, до того ж у Кримінальному кодексі України 2002 р. (далі - ККУ) є ряд складів злочинів, які мають відношення саме до професійної діяльності лікарів (додаток 5).

Необхідно зазначити, що проблеми злочинів та кримінальної відповідальності медиків є однією з найбільш дискусійних тем у медико-правовій літературі. Комплексні дослідження питань правового регулювання медичної діяльності в значній мірі зачіпають кримінально-правові проблеми, аналізуючи ті чи інші аспекти. Ці чи інші зазначені причини обумовлюють необхідність вивчення кримінально-правової відповідальності медичних працівників у рамках медичного права.

Під професійним медичним злочином слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов'язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

У діяльності медичних працівників умисні злочини зустрічаються рідше, ніж необережні. Серед злочинів першої групи (умисні) найбільш суспільно небезпечним є ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 ККУ). Водночас серед необережних злочинів найбільш актуальними є неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ), вбивство через необережність (ст. 119 ККУ) і необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 ККУ).

Контрольні питання

1. Основні принципи «Нюрнберзького кодексу» (1947);

2. «Женевська декларація» (1948, 1994), як клятва Гіппократа ХХ століття;

3. «Міжнародний кодекс медичної етики» (1949);

4.  «Гельсінська декларація прав людини» (1964) ВМА (Етичні принципи медичних досліджень за участю людей) 1975 (Токіо), 1983 (Італія), 1989 (Гонконг), 1996 (ЮАР), 2000 (Шотландія), 2002 (США);

5. Токійська декларація (1975) – доповнений етичний кодекс медично-біологічних досліджень.

6. Права медичного працівника за законодавством України.

Тестові завдання для контролю початкового рівня знань

1. Який документ регламентує права і обов'язки лікаря і права пацієнта в Україні?

А. Конституція України.

В. Закон України "Про охорону здоров'я".

С.Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я".

Д. Кримінальний кодекс України.

Е. "Декларація прав людини і питання свободи медичних працівників".

2. Коли і де був прийнятий "Міжнародний кодекс медичної етики"?

А. Женева, 1948.

В. Лондон, 1949.

С. Гельсінкі, 1964.

Д. Нюрнбергг, 1947.

Е. Токіо, 1975.