Ринкове ціноутворення — це процес встановлення цін на товари та послуги, які реалізують на ринку.

Ціна — грошовий вираз вартості товару. Вона відображає його споживчу корисність в конкретних ринкових умовах.

Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом та пропозицією, між суспільною вартістю товару і її грошовим виразом.

Встановлення ціни на доцільному рівні, а також прогнозування динаміки цін світового ринку неможливо без врахування основних ціноутворюючих факторів. Їх можна виділити в три групи.

1. Фактори, що впливають на обсяг пропозиції товару:

1.1. Рівень поточних витрат на виготовлення товару.

1.2. Науково-технічний прогрес.

1.3. Ступінь монополізації пропозиції товару.

1.4. Цінова політика виробника товару.

2. Фактори, що впливають на обсяги попиту:

2.1. Корисність товару.

2.2. Науково-технічний прогрес.

2.3. Фінансові можливості покупців товару.

2.4. Зміна цін споріднених товарів.

2.5. Ступінь монополізації попиту.

2.6. Рівень конкуренції на даному сегменті ринку.

3. Фактори зовнішнього впливу (щодо покупців і продавців):

3.1. Фаза економічного циклу в економіці країни.

3.2. Інфляція.

3.3. Короткочасні коливання попиту і пропозиції.

3.4. Заходи державного регулювання і контролю цін.

3.5. Спосіб збуту товару.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозицій за домовленістю сторін - постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц1 = С + П

де Ц1 - ціна продукції (ціна виробника продукції); С - собівартість продукції; П - прибуток.

Ц2 = С + П + ПДВ,

де Ц2 - ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ - податок на додану вартість.

Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,

де - Ц3 ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість; A3 - акцизний збір.

Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за формулою:

Ц4 = С + П + A3 +ПДВ + ТН,

де Ц4 - роздрібна ціна продукції; ТН - торгова націнка.

Зміст фінансового плану підприємства та порядок його складання

Фін план → елемент бізнес-плану п-ва, який відображає прогнозний стан його фін ресурсів на перспективний період і використовується для управління поточною та стратегічною фін діяльністю.

Мета розроблення фін плану → визначення прогнозного обсягу фін ресурсів, джерел їх утворення та напрямків використання, контроль за цільовим використанням коштів та виявлення резервів збільшення власних фін ресурсів.

Види фін планів: • стратегічні, • тактичні, • оперативні.

Мета розроблення плану доходів та витрат → визначення суми чистого прибутку п-ва, який формується у плановому періоді, а також узагальнення та координація в часі обсягів доходів та витрат п-ва.

План доходів та витрат складається на рік паралельно з розбивкою на квартали і зазвичай включає такі найважливіші показники:

1) обсяг виробництва (реалізації) → визначається на основі виробничої програми:

Min ОВ _{в т.беззбитковості} = Постійні витати : (Ціна реалізації од. продукції – Сер. змінні витрати на од .продукції)

Цільовий ОВ → визначається, виходячи з необхідного п-ву обсягу чистого прибутку та можливості реалізації продукції при визначеній асортиментній та ціновій політиці.

2) виручка від реалізації продукції → визначається на основі цін на продукцію та планового обсягу реалізації.

3) ПДВ, Акцизний збір

4) Чистий дохід від реалізації = Виручка від реалізації продукції ─ ПДВ, Акцизний збір

5) Витрати на виробництво → собівартість реалізованої продукції, яка може бути визначена шляхом коригування собівартості виготовленої продукції на зміну залишків готової продукції п-ва. Складові елементи виробничих витрат визначаються методом прямого розрахунку по окремих видах витрат.

6) Валовий прибуток (збиток) = Чистий дохід від реалізації ─ Витрати на виробництво

7) Інші операційні доходи, ІОД (• реалізації іноземної валюти; • реалізації інших ОА, крім фін інвестицій; • операційна оренда активів; • операційна курсова різниця; • одержані штрафи, пені, неустойки; • списання кредиторської заборг-ті; • одержані гранти та субсидії);

8) Витрати на управління та збут, АВ+ВЗ

9) Інші операційні витрати, ІОВ (• собівартість реалізованої іноземної валюти; • собівартість реалізованих вироб запасів; • операційна оренда активів; • втрати від операційної курсової різниці; • визнані штрафи, пені, неустойки; • втрати від знецінення запасів; • нестачі і втарти від псування цінностей; • сумнівні та безнадійні борги);

10) Прибуток (збиток) від операційної д-ті = Валовий прибуток +ІОД─ АВ ─ ВЗ ─ ІОВ

11) Доходи від фінансової діяльності, ДФ

12) Витрати від фінансової діяльності, ВФ

13) Доходи від інших видів діяльності, ДІ

14) Витрати від інших видів діяльності, ВІ

15) Прибуток (збиток) від звичайної д-ті до оподаткування = ПОД + ДФ + ДІ – ВФ - ВІ

16) Податок на прибуток від звичайної діяльності, ПнП

17) Прибуток (збиток) від звичайної діяльності = ПЗДдоО - ПнП

18) Надзвичайний прибуток (збиток)

19) Податок з надзвичайного прибутку

20) Чистий прибуток ( соц розвиток, виробничий розвиток, заохочення, дивіденди, інші цілі).

Формування (планування) виручки від реалізації продукції

Для фінансової діяльності підприємства будь-якого галузевого спрямування та частина його валового доходу, що являє собою виручку від реалізації (як власної товарної продукції, так і іншої реалізації), має величезне значення під кутом зору забезпечення умов для нормальної життєдіяльності. З цього погляду особливий інтерес для підприємств має обсяг реалізації продукції, за якою завершені розрахунки з покупцями, тобто за якою одержані кошти за відвантажену (відпущену) продукцію покупцям або завершені розрахунки в інший спосіб (бартер, залік тощо). Саме обсяг такої реалізації є важливим об'єктом внутрішнього господарського планування. Маючи план обсягів виручки (причому бажано не тільки на рік, квартал, а й на місяць, декаду, тиждень), підприємство одержує інструмент, що дає змогу володіти ситуацією щодо управління своїми фінансовими ресурсами. Зокрема, він дає можливість мати інформацію про те, скільки й коли підприємство матиме змогу за рахунок грошей, що надходять від покупців і компенсують минулі витрати, вкладати їх у відповідні нові витрати; в які строки воно зможе розраховуватися з бюджетом, з постачальниками, та ін. Дуже важливо, що обсяг реалізації визначає суму прибутку й валового доходу підприємства. Отже, на плануванні виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.

Обсяг виручки від продажу (реалізації) у тому розумінні цього терміна, яке йому надається в чинному законодавстві (відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг без прив'язки до факту їх оплати покупцями), головним чином залежить від обсягу виробництва товарів і послуг, асортименту продукції, що виробляється і реалізується, її якості, скорочення складських залишків готової продукції. Обсяг виручки від реалізації продукції, за яку завершені розрахунки з покупцями, крім указаних факторів, залежить також від зростання або, навпаки, зменшення перехідних залишків продукції, відвантаженої (відпущеної) покупцям, але не оплаченої ними. Тобто по суті від стану роботи з організації розрахунків між покупцями й замовниками, бо якщо відбуватиметься зменшення цих залишків, то, природно, збільшуватиметься обсяг виручки від реалізації, і навпаки.

До залишків нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції належать:

залишки готових виробів на складах підприємства;

відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, які не оплачені покупцями, бо не настав строк їх оплати;

відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, не оплачені в строк покупцями;

товари на відповідальному зберіганні у покупців, що трапляється тоді, коли покупець, одержавши товар, відмовляється від його оплати за мотивами якості, комплектності, строків відвантаження або інших порушень господарських угод щодо поставки товарів.

Планування обсягу реалізації і надходження виручки від реалізації фінансова служба підприємства здійснює з залученням відповідної інформації, якою володіють інші функціональні підрозділи - планово-економічний відділ, відділ збуту, бухгалтерія.

Плановий обсяг виручки від реалізації товарної продукції (Р) обчислюється за всіх відомих методів планування з використанням так званого «рівняння товарного балансу» за формулою:

Р=Ои+Т-Ок, (5.1)

де Г - обсяг товарної продукції на рік (квартал, місяць тощо) за планом підприємства;

Ои і Ок - перехідні залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції відповідно на початок і на кінець планового періоду.

Оперативне планування на підприємстві

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.