Для виконання своїх функцiй держава повинна мати достатнi грошовi фонди. Цi фонди вона формує шляхом перерозподiлу валового внутрiшнього продукту. Найважливiшим засобом, через який держава здiйснює розподiл i перерозподiл внутрiшнього продукту є державний бюджет. Через бюджет держави вiдтворюється вся багатогранна її дiяльнiсть i забезпечується виконання її заходiв.

Розглядаючи бюджет як економiчну категорiю, слiд зазначити, що вiн вiдображає реальнi виробничi вiдносини, вiдтворює вiдносини розподiлу i перерозподiлу, концентрує рух грошової маси як самостiйної вартостi, що нiбито не пов'язана з рухом товарної маси.

Бюджет є важливим економiчним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цiлому. Крiм того, органи державної влади й управлiння, що затверджують i виконують бюджет, мають можливiсть впливати через нього на фiнансову дiяльнiсть мiсцевих органiв влади i управлiння, якi складають, затверджують бюджети адмiнiстративно-територiальних органiв, останнi, як правило, потребують дотацiй i субвенцiй iз загальнодержавних дохiдних джерел.

Дохiдна база всiх бюджетiв формується за рахунок закрiплених законами держави джерел доходiв по вiдповiднiй ланцi бюджетної системи. Через бюджет фiнансова дiяльнiсть органiв управлiння отримує цiлком визначену в законодавчому i нормативному планi базу для залучення й витрачання грошових коштiв. Бюджет дає органам влади, якi його затверджують, можливiсть контролювати дiяльнiсть виконавчо-розпорядчих органiв, що складають i виконують бюджет. Хоча можливостi такого контролю обмеженi.

Конституцiєю України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховнiй Радi, а адмiнiстративно-територiальнi бюджети – вiдповiдним представницьким органам. Пiсля затвердження державний бюджет набуває сили закону. Бюджети всiх рiвнiв складаються та виконуються згiдно з бюджетною класифiкацiєю. Бюджетна класифiкацiя – це єдина мiжнародна система функцiонального групування доходiв i видаткiв бюджету за однорiдними ознаками; вона забезпечує можливiсть порiвнювати бюджетнi данi рiзних бюджетiв, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дiй держави по надходженню дохiдних джерел i напрямах використання одержаних коштiв.

Держава повинна мати централiзований фонд коштiв, з якого вона фiнансує заходи, передбаченi законодавчими чи нормативними актами. Для виконання цiєї функцiї держава регламентує всi вiдносини, пов'язанi з мобiлiзацiєю, розподiлом i використанням бюджету. Бюджетнi вiдносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають державно-владний характер.

Бюджетне регулювання передбачає законодавче закрiпленi вiдсотковi вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв, зборiв i обов'язкових платежiв, встановленi на данiй територiї, а також дотації i субвенцiї до бюджетiв адмiнiстративних територiй вiдповiдно до технiко-економiчних обгрунтувань, в якi включаються: статистичнi данi про економiчний, соцiальний, природний та екологiчний стан зазначених регiонiв; розрахунки необхiдних витрат для вирiвнювання економiчного, соцiального й екологiчного стану та ефективного використання природних ресурсiв територiй; iнформацiя про урядовi та регiональнi програми подолання нерiвностей мiж адмiнiстративними територiями, про виконанi в попереднi роки програми й досягнутi результати про дiючi програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслiдкiв їх виконання.

Регулювання бюджетiв впорядковує суспiльнi вiдносини при мобiлiзацiї у бюджет коштiв i при їх розподiлi й перерозподiлi мiж ланками бюджетної системи, при фiнансуваннi видаткiв за рахунок одержаних доходiв та всього процесу виконання бюджету. Держава органiзовує бюджетнi вiдносини вiдповiдно до своїх iнтересiв.

Бюджетне регулювання охоплює всi форми впливу держави на проведення бюджетної полiтики, починаючи вiд прийняття закону про державний бюджет або    рiшення мiсцевої ради народних депутатiв про мiсцевий бюджет i аж до їх застосування державними органами. У необхiдних випадках бюджетна полiтика держави здiйснюється в примусовому порядку (списання коштiв бюджету з пiдприємств-платникiв, недоїмка на вiдповiднi дати).

В цiлому проведення бюджетної полiтики здiйснюється за допомогою низки законодавче чи нормативне закрiплених дозволiв i заборон, що внутрiшньо пов'язанi мiж собою, наприклад, дозвiл на використання коштiв або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фiнансування.

Бюджетне фiнансування – це безповоротне направлення коштiв вiдповiдних бюджетiв (державного, обласного, мiського, районного, селищного, сiльського) на утримання закладiв освiти, охорони здоров'я або iншi заходи згiдно з кошторисом видаткiв по кожному закладу, установi чи мiроприємству або згiдно зi зведеними кошторисами витрат по мiнiстерству, вiдомству, управлiнню.

Бюджетне фiнансування будується на принципах: обгрунтованостi величини витрат; чiткого цiльового використання коштiв; облiку виконання запланованих в бюджетi заходiв; контролю за ефективним використанням коштiв. Висвiтлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення резервiв бюджету.

Бюджетнi резерви – це фонди непередбачених витрат, якi створюються у вiдповiдних бюджетах для безперебiйного фiнансування запланованих в бюджетах заходiв за умов зниження доходiв чи у разi фiнансування непередбачених витрат невiдкладного характеру.

Розмiри бюджетних резервiв залежать вiд спiввiдношення доходiв i видаткiв бюджетiв i, як правило, не перевищують 3% обсягiв бюджетiв. До бюджетних резервiв зараховують i оборотну касову готiвку – кошти, що резервуються у вiдповiдних бюджетах для покриття тимчасових касових розривiв, якi виникають у процесi виконання бюджетiв. Суми оборотної касової готiвки встановлюються при затвердженнi вiдповiдних бюджетiв. Обов'язковою умовою використання оборотної касової готiвки i повне її повернення на кiнець року. В цьому її вiдмiннiсть вiд iнших бюджетних резервiв, використання яких не передбачає безпосереднього їх вiдтворення, за винятком фiнансування заходiв на умовах повернення витрачених коштiв до бюджету, з якого вони були одержанi. Як доходи бюджету, так i видатки (бюджетне фiнансування) мають групуватися по однотипних ознаках, тобто класифiкуватися.

Бюджетна класифiкацiя – обов'язкове групування доходiв i видаткiв бюджету по пiдроздiлах (однорiдних ознаках) з наданням цим пiдроздiлам точних назв i порядкових номерiв (статтей). Бюджетна класифiкацiя забезпечує чiткiсть бюджетного планування i прогнозування, а також надає можливiсть об'єднувати як окремi iндивiдуальнi кошториси, так i складати зведені кошториси видаткiв по вiдповiдних ланках бюджетної системи. Без бюджетної класифiкацiї практично неможливо складати проекти бюджетiв, зiвставляти видатки по однотипних установах, якi фiнансуються iз бюджету, визначати рiвнi видаткiв по них чи аналiзувати бюджети за кiлька рокiв. Бюджетна класифiкацiя надає системностi даним окремих кошторисiв, бюджетiв i зведених бюджетiв.

Звiти про виконання кошторисiв i бюджетiв складаються за тiєю ж класифiкацiєю, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє провадити глибокi перевiрки i аналiзи використання коштiв за кошторисами видаткiв i бюджету в цiлому.

Основою бюджетної класифiкацiї доходiв i джерела доходiв, а основою класифiкацiї – цiльове використання коштiв. Данi групуються також по галузевих та вiдомчих ознаках, що вiдображає як зобов'язання, так i розмiри фiнансування.

В перiод побудови ринкової економiчної системи потрiбно вирiшувати питання дефiциту бюджету, неiнфляцiйних джерел фiнансування видаткiв, фiнансування витрат на соцiально-культурну сферу та соцiальний захист населення, стабiлiзацiю економiки, удосконалення податкової полiтики вiдповiдно до стану економiки i необхiдностi реального зростання валового внутрiшнього продукту.

Вирiшення цих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансування бюджету за рахунок наповнення дохiдної його частини, ефективностi витрачення бюджетних коштiв, скорочення мережi бюджетних установ та удосконалення структури управлiння. Необхiдною умовою i зменшення навантаження на дохiдну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетних джерел фiнансування.

На виконання як державного, так i мiсцевих бюджетiв впливають такi чинники: зростання валового внутрiшнього продукту, розширення пiдприємствами всiх форм власностi обсягiв випуску товарiв та їх реалiзацiї, збiльшення обсягу виробництва i закупок сiльськогосподарської продукцiї, зростання заробітної плати по установах, що фiнансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економiї коштiв, це дасть змогу зменшити видатки бюджетiв усiх рiвнiв та збiльшити видiлення коштiв на iнвестицiйну дiяльнiсть.