Земельні ресурси. Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам рацірнального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Надмірна розораність території та величезний вплив діяльності людини призвели до порушення природного процесу грунтоутворення, ерозійних процесів. Розораність земель є найвищою і досягла 56% території країни та 80% сільськогосподарських угідь. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії грунтів дорівнюють 9,1 млрд грн.

Охорона земель та їх раціональне використання здійснюються на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урехуванням їх зональних та регіональних особливостей.

Антропогенно-техногенний вплив на довкілля постійно збільшується, що призводить до деградації грунтового покриву. Однією з ознак деградації земель у країні є ерозія грунтів. Площа еродованих земель щорічно зростає на 80-100 тис. га. Внаслідок цього з грунтів щорічно виноситься величезна кількість поживних речовин, втрати яких тільки частково компенсуються добривами.

Інтенсивне використання чорноземів призвело до прогресуючої їх деградації, - ерозією грунтів уражено 18 % України.

Ерозія грунтів є основним і найбільш небезпечним дестабілізуючим фактором екологічної ситуації в ландшафтах, призводить до забруднення та замулення струмків, річок, ставків, посилення евтрофікації водойм. Великої шкоди грунтам завдає багаторазова механічна обробка: оранка, культивування, боронування. Все це посилює вітрову та водну ерозію. Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом сівту (Нью-Йорк), при існуюих темпах ерозії та знеліснення до 2030р. родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд т, а лісів – на 440 млн га..

Небезпечноюпроблемою залишається забруднення грунтів викидами автомобільного транспотру. Найпотужнішим джерелом забруднення грунтового покриву є великі комбінати кольорової металургії. У прилеглих до них землях зареєстровані високі рівні важких металів..

У десятки разів перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднення грунтів нафтою і нафтопродуктами а місцях, повя`заних ізїї видобутком, переробкою, транспортуванням і розподілом.

Усе більш небезпечного характеру набуває засмічення та забруднення земель несанкціанованими звалищами промислових, побутових, сільськогосподарських та інших відходів виробництв та споживання.

Найбільш шкідливими для навколишнього природного середовища є забруднення грунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб.

 Факторами погіршення якості земель, а отже, їх деградації, є перезволоження, заболочення, подвійне засолення, підкислення, дефляція, водна ерозія й осолонцювання.

Важливу роль у боротьбі з ерозією грунтів відіграють грунтозахисні сівозміни, агротехнічні та лісомеліоративні заходи, будівництво гідротехнічних споруд. За 2001 рік булоздійснено будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд: земельні вали і вали-канави, вали-тераси і вали-дороги, протиерозійні ставки-накопичувачі твердого стоку. Крім того, залужено сильнодеградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі. За 2001рік проведено вапнування і гіпсування грунтів.

Водні ресурси. На території України практично всі водойми піддаються антропогенному впливу. Якість води в більшості з них не відповідає нормативним вимогам.

Основний вплив водокористування на водні ресурси зумавлюється безповоротним водозабором іскидом забруднених речовин у водні об`єкти (табл. 2).

Таблиця 2