Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Розширити, систематизувати та закріпити знання про радіаційну безпеку персоналу і пацієнтів лікувальних закладів в умовах застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також принципи і методи протирадіаційного захисту.
2. Оволодіти методиками гігієнічної оцінки протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні лікарні та складання гігієнічного висновку про його ефективність.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Зовнішнє і внутрішнє опромінення та чинники, що визначають ступінь радіаційної небезпеки.
2. Гігієнічні вимоги до улаштування, планування та обладнання рентгенологічного і радіологічного відділень лікарні.
3. Медичний нагляд за персоналом та санітарно—дозиметричний контроль у рентгенологічному і радіологічному відділенні лікарні.
4. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.
5. Регламенти радіаційної безпеки для персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.
ЗАВДАННЯ:
1. Вивчити особливості розміщення радіологічного відділення у комплексі будівель лікарні та намалювати схему розміщення його структурних підрозділів.
2. Відповідно до схеми провести обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні здійснити їх гігієнічну оцінку та обгрунтувати гігієнічний висновок.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундєв, В.Г.Бардов та ін.; За ред Є.Г.Гончарука. — К., Вища школа, 1995. — С. 252 — 257
2. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гiгiєна, Вища школа., 1983 —С.43—44, 205—207.
3. Румянцев Г.И. и соавт. Общая гигиена. М.: Медицина, 1985 — С. 301—328.
4. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна. — К.: Здоров’я, 1999. — С 33 —41, 65—84.
5. Кирилов В.Ф.,Черкасов Е.Ф. Радиационная гигиена. — М.: Медицина, 1982. — С. 17—102, 141—148, 158—167, 241—243.
6. Радиационная гигиена // Под ред. Ф.Г.Кроткова. — М.: Медицина, 1968. — С. 5—26, 37—68, 72—76, 90—98, 116—130.
7. Кириллов В.Ф., Книжников В.А., Коренков И.П. Радиационная гигиена. — М.:Медицина, 1988 — С. 136—176.
8. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М.: Медицина, 1971. — С. 302—303, 307—310, 314—341.
9. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. — М.: Медицина, 1983. — С. 114—135.
10. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 45 — 48.
11. Радиация. Дозы, эффекты, риск. — М, 1990. — 79 с.
12. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические прибори и измерения — К.: Урожай, 1990 — 144 с.
13. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. — К.: Здоров’я, 1989. — 158 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття, що проводиться у радіологічному відділенні Вінницького обласного онкологічного центра, студенти самостійно або під керівництвом викладача виконують роботу згідно з завданням: знайомляться з розміщенням радіологічного відділення на земельній ділянці, його внутрішнім улаштуванням, плануванням та обладнанням, структурою та організацією радіаційного і медичного контролю.
Рентгенологічне відділення. У рентгенологічному відділенні слід, в першу чергу, ознайомитися з виконанням гігієнічних вимог, що пред’являються до улаштування, обладнання та експлуатації рентгенологічного обладнання і пов’язані з необхідністю забезпечення радіаційної безпеки персоналу та осіб, які працюють у суміжних приміщеннях.
Гранично допустимі рівні опромінення, яке може отримати персонал рентгенологічного відділення складає 3,4 мР/год, персонал інших підрозділів лікувально—профілактичного закладу — 0,24 мР/год, пацієнти та населення — 0,06 мР/год.
Розрахункові гранично—допустимі рівні випромінювання на зовнішній поверхні захисту від рентгенівського випромінювання повинні становити у залежності від категорії осіб відповідно 1,7 мР/год, 0,12 мР/год та 0,03 мР/год.
Заходи радіаційної безпеки повинні передбачати не тільки захист персонала, але й контроль за дозами, які отримують пацієнти. Так, при рентгенографії шлунка поглинається 0,5 Р, рентгенографії легень — 0,5 Р, водночас, при рентгеноскопії шлунка від 4,8 до 10,3 Р, рентгенографії легень — от 3,4 до 7,6 Р. Тому там, де це можливо, слід більш широко використовувати рентгенографію.
Флюоресційні екрани не повинні використовуватися понад 3-х років. Сульфідні екрани повинні мати яскравість менше 210 умовних одиниць. Доцільно застосовувати электронно—оптичні перетворювачі, які підсилюють відображення.
Рентгенологічні відділення повинні розташовуватися у спеціально виділених та обладнаних приміщеннях лікарні, бажано в їх торцевих частинах або в спеціальних добудовах до них. Найдоцільнішою орієнтацію вікон вважають орієнтацію на північні румби. Перелік та мінімальні площі приміщень у рентгенологічному відділенні наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Відділеннях
| Назва приміщення | Температура, °С | Кратність | повітрообміну |
| + | — | ||
| Процедурні рентгенодіагностичні, проце-дурні рентгенотерапії, флюорографічні, роздягальні | 20 | 3 | 4 |
| Рентгеноопераційні | 22 | 12 | 10 |
| Стерилізаційні | 18 | — | 3 |
| Процедурні рентгеностоматологічні, кім-нати управління, фотолабораторії | 18 | 3 | 4 |
| Кімнати лікарів, персоналу | 20 | — | 1,5 |
| Мікроскопні | 18 | — | 3 |
| Кімнати особистої гігієни | 25 | 3 | 5 |
| Комори і матеріальні | 18 | — | 1,5 |
| Шлюзи в боксах | 20 | 5 | 5 |
Примітка: Відносна вологість повітря в рентгенівських кабінетах повинна становити 30 — 80%.
Таблиця 3
СХЕМА
V . Гігієнічні висновки.
МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Розширити, систематизувати та закріпити знання про радіаційну безпеку персоналу і пацієнтів лікувальних закладів в умовах застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також принципи і методи протирадіаційного захисту.
2. Оволодіти методиками гігієнічної оцінки протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні лікарні та складання гігієнічного висновку про його ефективність.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Зовнішнє і внутрішнє опромінення та чинники, що визначають ступінь радіаційної небезпеки.
2. Гігієнічні вимоги до улаштування, планування та обладнання рентгенологічного і радіологічного відділень лікарні.
3. Медичний нагляд за персоналом та санітарно—дозиметричний контроль у рентгенологічному і радіологічному відділенні лікарні.
4. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.
5. Регламенти радіаційної безпеки для персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.
ЗАВДАННЯ:
1. Вивчити особливості розміщення радіологічного відділення у комплексі будівель лікарні та намалювати схему розміщення його структурних підрозділів.
2. Відповідно до схеми провести обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні здійснити їх гігієнічну оцінку та обгрунтувати гігієнічний висновок.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундєв, В.Г.Бардов та ін.; За ред Є.Г.Гончарука. — К., Вища школа, 1995. — С. 252 — 257
2. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гiгiєна, Вища школа., 1983 —С.43—44, 205—207.
3. Румянцев Г.И. и соавт. Общая гигиена. М.: Медицина, 1985 — С. 301—328.
4. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна. — К.: Здоров’я, 1999. — С 33 —41, 65—84.
5. Кирилов В.Ф.,Черкасов Е.Ф. Радиационная гигиена. — М.: Медицина, 1982. — С. 17—102, 141—148, 158—167, 241—243.
6. Радиационная гигиена // Под ред. Ф.Г.Кроткова. — М.: Медицина, 1968. — С. 5—26, 37—68, 72—76, 90—98, 116—130.
7. Кириллов В.Ф., Книжников В.А., Коренков И.П. Радиационная гигиена. — М.:Медицина, 1988 — С. 136—176.
8. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М.: Медицина, 1971. — С. 302—303, 307—310, 314—341.
9. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. — М.: Медицина, 1983. — С. 114—135.
10. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 45 — 48.
11. Радиация. Дозы, эффекты, риск. — М, 1990. — 79 с.
12. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические прибори и измерения — К.: Урожай, 1990 — 144 с.
13. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. — К.: Здоров’я, 1989. — 158 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття, що проводиться у радіологічному відділенні Вінницького обласного онкологічного центра, студенти самостійно або під керівництвом викладача виконують роботу згідно з завданням: знайомляться з розміщенням радіологічного відділення на земельній ділянці, його внутрішнім улаштуванням, плануванням та обладнанням, структурою та організацією радіаційного і медичного контролю.
Рентгенологічне відділення. У рентгенологічному відділенні слід, в першу чергу, ознайомитися з виконанням гігієнічних вимог, що пред’являються до улаштування, обладнання та експлуатації рентгенологічного обладнання і пов’язані з необхідністю забезпечення радіаційної безпеки персоналу та осіб, які працюють у суміжних приміщеннях.
Гранично допустимі рівні опромінення, яке може отримати персонал рентгенологічного відділення складає 3,4 мР/год, персонал інших підрозділів лікувально—профілактичного закладу — 0,24 мР/год, пацієнти та населення — 0,06 мР/год.
Розрахункові гранично—допустимі рівні випромінювання на зовнішній поверхні захисту від рентгенівського випромінювання повинні становити у залежності від категорії осіб відповідно 1,7 мР/год, 0,12 мР/год та 0,03 мР/год.
Заходи радіаційної безпеки повинні передбачати не тільки захист персонала, але й контроль за дозами, які отримують пацієнти. Так, при рентгенографії шлунка поглинається 0,5 Р, рентгенографії легень — 0,5 Р, водночас, при рентгеноскопії шлунка від 4,8 до 10,3 Р, рентгенографії легень — от 3,4 до 7,6 Р. Тому там, де це можливо, слід більш широко використовувати рентгенографію.
Флюоресційні екрани не повинні використовуватися понад 3-х років. Сульфідні екрани повинні мати яскравість менше 210 умовних одиниць. Доцільно застосовувати электронно—оптичні перетворювачі, які підсилюють відображення.
Рентгенологічні відділення повинні розташовуватися у спеціально виділених та обладнаних приміщеннях лікарні, бажано в їх торцевих частинах або в спеціальних добудовах до них. Найдоцільнішою орієнтацію вікон вважають орієнтацію на північні румби. Перелік та мінімальні площі приміщень у рентгенологічному відділенні наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Перелік і мінімальні площі приміщень у рентгенологічному відділенні
| Назва приміщення | Площа, м2(міn) |
| Процедурна з поворотним столом—штативом і стійкою для знімків | 34 |
| Процедурна з поворотним столом—штативом, столом з пристав-кою для томографії, з рентгенокімографом (рентгенополіграфом) | 45 |
| Кімната управління | 10 |
| Фотолабораторія на 1 або 2 кабінети | 10 (20) |
| Кімната лікаря на 1 або 2 кабінети | 10 (14) |
| Туалет для пацієнтів (у кабінетах для дослідження травного каналу) | 1,6 ´ 1,1 |
| Процедурна рентгенофлюорографічного кабінету | 20 |
| Роздягальня (в кабінетах для масових обстежень) | 15 |
| Очікувальна (в кабінетах для масових обстежень) | 15 |
| Фотолабораторія | 6 |
| Процедурна рентгеномамографічного кабінету | 10 — 12 |
| Процедурна ретгеностоматологічного кабінету | 10 |
| Процедурна рентгеноурологічна | 34 |
| Процедурна комп’ютерної томографії | 34 |
| Кімната управління комп’ютерної томографії | 15 |
| Комп’ютерна | 18 |
| Фотолабораторія комп’ютерної томографії | 12 |
| Переглядальна | 12 |
| Рентгеноопераційна | 48 |
| Комплекс допоміжних приміщень рентгеноопераційного блоку для досліджень серця і великих судин (кімната управління, передопераційна, стерилізаційна, кімната тимчасового перебування хворих, фотолабораторія, переглядальна) | 86 |
| Комплекс допоміжних приміщень рентгеноопераційного блоку для дослідження легенів (кімната управління, передопераційна, стерилізаційна, мікроскопічна, фотолабораторія, кімната особистої гігієни персоналу, кімната зберігання брудної білизни, комірка запасних частин, кімната перегляду знімків, кабінет лікаря) | 101 |
| Процедурні кабінетів дистанційної і контактної рентгенотерапії | 24 |
| Кабінет завідувача відділення | 12 |
| Кімната персоналу | 3,25 на 1 особу |
| Очікувальна | 4,8 на 1 кабінет |
Терапевтичний кабінет рентгенологічного відділення загальною площею 34 м2 складається з процедурної для дистанційної та контактної рентгенотерапії і кімнати управління. В кабінетах знаходяться 2 рентгенівські установки РУМ—7 (опромінення поверхневих тканин) і РУМ—17 ( опромінення глибоких тканин).
Із засобів захисту тут повинна бути присутня велика захисна ширма, вироблена з свинцю, що захищає все тіло рентгенолога, який знаходиться за пультом управління, мала захисна ширма, що захищає тулуб лікаря—рентгенолога, гумовий килимок, що захищає ноги, а також фартухи, захисні спідниця, рукавички тощо. Всі захисні засоби повинні мати свинцевий еквівалент від 0,3 до 1 мм свинцю.
Основними видами стаціонарного захисту є стіни, перекриття, перегородки, захисні двері та оглядове скло із свинцю. Для фарбування стін застосовується баритобетон. Двері повинні бути покриті листком свинцю і на 8-10 см перекривати отвір дверей з усіх боків.
Після спорудження відділення стаціонарне захисне обладнання перевіряють за допомогою дозиметричної апаратури. У процесі експлуатації кабінета контроль повинен здійснюватися не менше 1 разу на 2 роки. Вікна у рентгенівських кабінетах розташовуються таким чином, щоб їх нижній край був розташований не менш, ніж на 2 м вище від поверхні підлоги. Світловий коефіцієнт у кабінеті повинен знаходитися у межах не менше 1 : 10. Вікна необхідно забезпечити щільними ставнями і ширмами. Штучне освітлення повинно бути загальне і локальне (робоче).
Повітря рентгенівського кабінету внаслідок дії ионізуючого випромінювання забруднюється озоном і оксидами озону. Тому приміщення рентгенівського кабінету слід обладнувати витяжною вентиляцією. Витяжні отвори повинні розташовуватися приблизно на 30 см від підлоги. Концентрація озону у повітрі приміщень не повинна перевищувати 0,0001 мг/л. Дані щодо розрахункової температури повітря, кратності обміну повітря та освітлення робочих місць наведені у табл. 2 та 3.
Таблиця 2
Дата: 2019-12-10, просмотров: 244.