Особливості регулювання придбання права власності на земельні ділянки, зайняті об’єктами незавершеного будівництва, визначаються вимогами Указу Президента України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 28 травня 1999 р. №591.

Відчуження об’єктів незавершеного будівництва, що є в комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування.

Покупцями об’єктів незавершеного будівництва можуть бути:

♦ громадяни України;

♦ громадяни іноземних держав;

♦ особи без громадянства;

♦ юридичні особи, зареєстровані на території України, у статутному фонді яких відсутня частка державної власності;

♦ іноземні юридичні особи.

Покупці об’єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з об’єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені у встановленому порядку для будівництва. За бажанням покупців земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти незавершеного будівництва, надаються їм у довгострокову оренду. Земельні ділянки, що не підлягають продажу згідно вимогами Земельного кодексу України, надаються в довгострокову оренду з правом першочергового їх придбання орендарем у разі зняття заборони на передачу зазначених ділянок у недержавну власність.

Іноземним юридичним особам, громадянам іноземних держав, особам без громадянства, спільним підприємствам, міжнародним об’єднанням за участю іноземних юридичних осіб, земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти незавершеного будівництва, не продаються, а надаються лише в довгострокову оренду.

Рішення про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва приймаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями (органами приватизації).

Для включення об’єкта незавершеного будівництва до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, органи, які здійснюють управління відповідними об’єктами незавершеного будівництва, подають органам приватизації такі документи:

♦ проектно-кошторисну та технічну документацію щодо об’єкта незавершеного будівництва;

♦ довідку про відведення земельної ділянки, про об’єкт незавершеного будівництва, а в разі відсутності такого відведення - пояснення про його причини.

Приватизація об’єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом:

♦ продажу на аукціоні, за конкурсом;

♦ викупу (за наявності одного покупця);

♦ передачі на умовах відповідного договору (включаючи договір оренди або договір про спільну діяльність) особам, які можуть бути покупцями, для завершення будівництва або внесення до статутного фонду господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією в установленому порядку після завершення будівництва відповідного об’єкта, продажу під розбирання.

Функції з управління частками (паями, акціями), що належать державі у майні господарських товариств, до статутних фондів яких передані як внесок об’єкти незавершеного будівництва, до завершення їх будівництва і приватизації в установленому порядку здійснюються відповідно до законодавства.

Переважне право на приватизацію часток (паїв, акцій), що належать державі у майні господарського товариства, надається учасникам господарського товариства, до статутного фонду якого було передано об’єкт незавершеного будівництва.

У разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі якої перебуває об’єкт незавершеного будівництва, у місячний термін вживають заходи до відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва.

Вартість земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки.

Представник органу приватизації і власник приватизованого об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, у п’ятиденний термін після сплати повної ціни продажу об’єкта підписують акт про передачу об’єкта.

Будівельні матеріали, які знаходяться на будівельному майданчику об’єкта незавершеного будівництва, можуть бути продані на аукціоні, за конкурсом, шляхом викупу.

Обов’язковими умовами приватизації об’єктів незавершеного будівництва є:

♦ встановлення строку завершення будівництва об’єкта незавершеного будівництва;

♦ заборона продажу об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, до моменту завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування з укладенням додаткового договору. Правове регулювання придбання права власності на земельні ділянки, зайняті автозаправними станціями, здійснюється Указом Президента України “Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню” від 29 грудня 1993 р.

Право на приватизацію автозаправних станцій та земельних ділянок мають:

♦ громадяни України;

♦ громадяни іноземних держав;

♦ особи без громадянства;

♦ юридичні особи, зареєстровані на території України, у статутному фонді яких відсутня частка державної власності;

♦ іноземні юридичні особи.

Приватизація автозаправних станцій та земельних ділянок здійснюється шляхом їх продажу на аукціоні.

Вартість автозаправної станції визначається органами приватизації, виходячи з відповідної вартості з урахуванням індексу інфляції.

Вартість земельної ділянки визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки.

Порядок укладання договорів купівлі-продажу та оплати автозаправних станцій і земельних ділянок визначається пропорційно їх початковій вартості, виходячи з остаточної ціни продажу на аукціоні.

Право власності покупця на земельну ділянку настає з моменту реєстрації свідоцтва про право власності на автозаправну станцію місцевим органом Державного комітету України по земельних ресурсах, про що робиться відповідний запис у земельно-кадастрових документах і що посвідчується Державним актом на право власності на землю.