Система національних рахунків (СНР) являє собою набір взаємозв'язаних двосторонніх балансових таблиць, побудованих за принципом подвійного запису, запозиченим у бухгалтерському обліку. Кожна економічна операція реєструється в рахунках за однією і тією ж вартістю двічі: на одному рахунку як надходжен­ня ресурсу; на іншому - як використання наявного ресурсу.

Сальдо вартості операцій з надходження і використання ресурсів конк­ретного рахунка називається балансувальною статтею.

Побудова рахунків здійснюється послідовно (відповідно до стадій економічного кругообігу). При цьому балансувальна стат­тя попереднього рахунка, відображена в частині Використання ресурсів, слугує Ресурсом наступного рахунка.

Саме такий під­хід забезпечує ланцюговий зв'язок між рахунками, а балансу­вальні статті рахунків розглядаються як найбільш значущі вимірники макроекономічних явищ.

Рахунки поділяються на поточні й капітальні (нагромаджен­ня). Поточні рахунки акумулюють операції з продуктами і по­слугами (їх походження, використання), а також операції, що показують розподіл і перерозподіл доходів.

Рахунки нагрома­дження відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів і чистих боргів у всіх формах.

Сучасна система національного рахівництва - це рахунки і показники для економіки в цілому (консолідовані рахунки), для її окремих секторів, галузей і регіонів.

Для економіки в цілому складається 10 рахунків, які відображають взаємозв'язки сек­торів економіки, з одного боку, і взаємодію економіки країни з іншими світом - з другого. Для кожного сектора внутрішньої економіки складається шість рахунків, які поділяються на по­точні рахунки і рахунки нагромадження; для галузей економі­ки - лише два поточних рахунки: виробництва і утворення до­ходів.

Схему класифікації рахунків подано на рис. 1.

Рис. 1. Схема класифікації національних рахунків

За даними системи національних рахунків можна здійснити поглиблений аналіз економічного і фінансового стану окремих секторів і галузей економіки, виявити їхню взаємодію в еконо­мічному процесі, оцінити рівень і темпи економічного розвит­ку країни, провести міжнародні зіставлення і порівняння. СНР створює передумови макроекономічного регулювання.

В Україні національне рахівництво здійснюється за концепці­єю СНР, затвердженою статистичною комісією ООН у 1993 році.

Результатом економічної діяльності є створення мате­ріальних благ і надання послуг. Для вимірювання результату на стадії виробництва використовують систему взаємозв'язаних по­казників з різними компонентами вартості. Найважливіші з них:

валовий випуск;

проміжне споживання;

валова додана вартість;

валовий внутрішній продукт.

Визначальним узагальнюючим показником обсягів виробни­цтва є валовий випуск (ВВ), який характеризує сумарну вартість товарів і послуг, вироблених резидентами за певний період, включаючи товари і послуги, які трансформовані або повністю спожиті в процесі виробництва (витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії, напівфабрикатів, послуг тощо).

Вартість останніх називають проміжним споживанням (ПС).

16. Показники якісних змін економічного розвитку. Методика розрахунку комплексу індексів, які використовуються у міжнародній практиці.

Індекс — це статистичний відносний показник, що характеризує співвідношення в часі (динамічний) або у просторі (територіальний) соціально-економічних явищ, або ступінь відхилення показника від певного стандарту, нормативу. Як і будь-яку відносну величину, ін­декс можна подати у вигляді коефіцієнта, процента, проміле, продециміле та ін.

Індекс, як і будь-який інший статистичний показник, поєднує якісний та кількісний аспекти. Назва індексу відображає соціально-економічний зміст показника, його числове значення — інтенсивність змін, або ступінь відхилення.

Методика розрахунку (модель) індексу залежить від мети дослідження, статистичної природи показника, ступеня агрегованості інформації. Метод дослідження визначає функцію, яку виконує індекс у конкретному аналізі, і характеристики порівнянь:.

Рис. Функції індексів

Розрізняють такі види індексів:

індивідуальні — дають порівняльну характеристику співвідно­шення окремих елементів сукупності;

зведені — характеризують зміну співвідношення сукупностей явищ, наприклад цін на товари.

Якщо сукупність, яку вивчають, складається з кількох груп, то в цьому разі можна визначити зведені групові індекси (субіндекси) і зведений індекс за сукупністю, тобто загальний індекс.

Індекси класифікують за певними ознаками.

За характером об'єктів, які вивчають, розрізняють індекси:

об'ємних показників — індекси фізичного обсягу промисло­вої, сільськогосподарської продукції, роздрібного товарооборо­ту тощо (у цих індексах кількість оцінюють в однакових порів­нюваних цінах);

якісних показників — індекси цін, собівартості виробництва продукції, врожайності тощо (ці індекси розраховують на базі однакових, незмінних кількостей продукції).

За ступенем охоплення елементів сукупності виокремлюють такі індекси:

індивідуальні;

зведені.

За методологією розрахунку індекси поділяють на такі:

середні з індивідуальних;

агрегатні.