В вітчизняній, як і в закордонній літературі поки що не утвердилося єдине тлумачення і загальновизнане визначення поняття “спеціальна економічна зона”. За документами міжнародної конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур (Кіото, 18.05.1973), під вільною зоною (або “зоною-франко”) розуміється частина території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами національної митної території, тобто СЕЗ – це частина території країни, яка має розширену самостійність у вирішенні господарських питань, особливий режим керування і преференційні (податкові, митні, валютно-фінансові та інші) умови економічної діяльності для іноземних та національних підприємств.
В світовій практиці існує багато різновидів СЕЗ. Разом з тим, загальноприйнятої типології спеціальних зон на сьогоднішній день не існує. Законодавство України визначає наступні типи СЕЗ в залежності від поставлених цілей і задач:
Таблиця 1. Класифікація вільних економічних зон.
| Тип | Характеристика | Форми організації |
| Зовнішньоторгові зони | Частина території, де товари іноземного походження можуть зберігатися, покупатися і продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстрочкою | 1) Вільні порти (порто-франко) 2) Вільні митні зони (зони франко) 3) Митні склади |
| Комплексні виробничі зони | Частина території, на якій вводиться спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності | 1) Експортні виробничі зони (розвиток експортного виробництва, орієнтованого на переробку власної сировини і операції по зборці) 2) Імпортоорієнтовні зони (розвиток імпортозамінних виробництв) |
| Науково-технічні зони | СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки шляхом стимулювання фундаментальних і практичних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво | |
| Туристично-рекреаціні зони | СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний і історико-культурний потенціал, з метою активізації підприємницької діяльності в сфері туристичного бізнесу | |
| Банківсько-страхові (офшорні) зони | Зони, в яких вводиться особливо сприятливий режим здійснення банківських і страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, створеним за участю тільки нерезидентів, і які обслуговують лише ту їх підприємницьку діяльність, яка здійснюється за межами країни | |
| Зони прикордонної торгівлі | Частина території держави на кордоні з сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону та торгівлі | |
| Комплексні СЕЗ | Об’єднують в собі елементи зон різних типів | |
| Території пріоритетного розвитку (ТПР) | Податкове і митне стимулювання застосовується для суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти | Ухвалення, реалізації і контроль інвестиційних проектів на території |
В зв’язку з невеликим обсягом необхідних затрат ТПР вважаються найбільш м’якою формою стимулювання інвестиції і найбільш перспективною щодо розвитку її на території України.
Враховуючи критерії створення і розташування СЕЗ, реальною є організація в Україні таких типів зон:
1) зовнішньоторговельні зони – Закарпатська, Волинська, Львівська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області і Автономна Республіка Крим
2) виробничі – майже всі промислові регіони України
3) науково-технічні – Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ і прилеглі до них території
4) туристично-рекреаційні – АРК, Закарпаття, Львів, Чернівецька та Івано-Франківська області.
Правове поле, у якому функціонують на сьогоднішній день в Україні 12 СЕЗ та 9 ТПР, являють собою значну кількість законодавчих і нормативних актів, прийнятих, починаючи з 1992 р. Правові і економічні основи статусу і функціонування ВЕЗ на території України визначені ЗУ “Про загальні засади створення і функціонування С(В)ЕЗ” (1992р) і Концепцією створення СЕЗ в Україні, затвердженою КМУ в 1994 р. Зокрема, створення СЕЗ ініціюється прийняттям ВРУ окремого закону для кожної СЕЗ. При цьому закон про створення конкретної зони не може суперечити базовому закону.
Фактично першою українською СЕЗ є експериментальна економічна зона “Сиваш”. Але, незважаючи на те, що СЕЕЗ “Сиваш” офіційно зареєстрована у вересні 1996 р., формально процес її закладення не був завершений у відповідності з чинним законодавством України.
Лише СЕЗ “Яворів”, “Курортополіс Трускавець” та “Рені” були створені на основі відповідних Законів України, прийнятих ВРУ. Правовий статус решти СЕЗ (“Азов”, “Донецьк”, “Славутич”, “Закарпаття”, “Інтерпорт Ковель”, “Миколаїв”, “Порт Крим”, “Порто-франко”, “Сиваш”) та всіх ТПР визначений Указами Президента. Причому Укази, які визначають правове поле створення і функціонування 3-х СЕЗ і 6-ти ТПР, датовані 27 і 28 червня 1999 року, тобто половина із діючих СЕЗ і ТПР були започатковані практично в один день.
На початок 2001 року ТПР визначені у Донецькій області (22 міста і 5 районів), АР Крим (4 міста, “Велика Ялта”, “Сиваш” і “Східний Крим”), Луганській (6 міст і 3 районів), Закарпатській (вся область), Сумській (м.Шостка), Житомирській (2 міста і 9 районів), Харківській (м.Харків), Чернігівській (7 районів) та Волинській (Нововолинськ і Жовтневе) областях.
На сьогодні спеціальні правові режими інвестиційної діяльності охоплюють вже 10% території України. За винятком СЕЕЗ “Сиваш”, С(В)ЕЗ створені на 20-30 років, а ВЕЗ “Донецьк” і “Азов” – на 60 років. Спеціальні режими інвестиційної діяльності на ТПР встановлені терміном на 30 років, крім Закарпатської області, де такий режим встановлений на 15 років. Сьогодні в Україні СЕЗ мають комплексно-виробничий характер (крім чітко визначеної спеціалізації ВЕЗ “Курортополіс Трускавець” як зони туристсько-рекреаційного типу). В окремих випадках додатково визначається зовнішньоторговельна орієнтація зон (СЕЗ “Азов”, “Порт Крим”, “Порто-франко”, “Закарпаття” і “Автопорт Краковець” на території СЕЗ “Яворів” – як зона прикордонної торгівлі).
Незважаючи на організаційно-функціональні відмінності, СЕЗ мають ряд загальних рис:
1) застосування різноманітних видів пільг та стимулів, в тому числі:
- зовнішньоторговельних (зниження чи відміна експортно-імпортних мит, спрощений порядок здійснення зовнішньоторгових операцій);
- фіскальних, пов’язаних з податковим стимулюванням конкретних видів діяльності. Пільги можуть охоплювати податкову базу (прибуток або дохід, вартість майна), окремі її компоненти (амортизаційні відрахування, витрати на зарплату, транспорт тощо), рівень податкових ставок, питання постійного або тимчасового звільнення від оподаткування;
- валютно-фінансових, які включають різноманітні форми субсидій, що надаються у прямому вигляді – за рахунок бюджетних коштів і преференційних державних кредитів, та опосередковано – у вигляді встановлення низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати за користування землею, а також специфічну систему кредитування і страхування, пільгові умови проведення окремих видів платежів;
- адміністративних, які спрощують процедури реєстрації підприємств, режиму в’їзду-виїзду іноземних громадян.
2) наявність локальної, відносно відокремленої системи управління зоною, яка наділена правом самостійно приймати рішення в широкому економічному спектрі;
3) всебічна підтримка з боку центральної державної влади.
В світовій практиці в результаті застосування пільг норма прибутку в СЕЗ, як правило, в середньому складає 30-35%. Істотно скорочуються (в 2-3 рази) строки окупності капіталовкладень (вважається нормальним для СЕЗ, коли ці строки не перевищують 3-3,5 роки). В цілому система пільг, яка встановлюється в окремій СЕЗ, в певній мірі індивідуальна та тісно пов’язана з програмами, що реалізуються на її території. Так, на територіях пріоритетного розвитку та в СЕЗ України запроваджено такі види пільг (в загальному вигляді):
Таблиця 2. Основні пільги, які надаються на ТПР.
ТПР
Дата: 2019-12-10, просмотров: 194.
