План.

Значення слухання музики у у вихованні естетичного ставлення учнів до дійсності.

Основні етапи слухання музики.

Методчні рекомендації вчителю щодо розвитку музичного сприймання молодших школярів.

Література:

1. Апраксина О. А. Методика музыкалного воспитания. М., 1983.

2. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания в   школе. М, 1989.

3. Леонтович М. Практичний курс навчання співу в середніх школах України. К.,1989.

4. Лужний В. Методика викладання музики в першому класі. К., 1984.

5. Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. Київ, 1977.

6. Орлова Т., Бенина Р. Учите детей петь. Москва, 1988.

7. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.

8. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкалного воспитания. М., 1990.

    Слухання музики – один з основних видів музичної діяльності учнів. Ознайомлення з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної музичної культури сприяє розвитку загальної культури учнів, вихованню в них художнього смаку, вміння оціночно ставитись до творів мистецтва. Навчити дітей слухати музику – одне з найскладніших педагогічних завдань. Вчитель повинен не тільки навчити дітей правильному сприйманню музичних творів, але й вмінню аналізувати прослухане.

    Для кращого та глибшого сприймання музичного твору корисне використання ілюстративного матеріалу. Підбирати ілюстрації, вчитель повинен з урахуванням їх наближеності до змісту музичного твору. Це можуть бути малюнки, світлини, репродукції тощо. Вдало підібраний ілюстративний матеріал допомагає учням краще вникнути в музичний образ твору, зрозуміти його зміст, запам’ятати, а потім згадати прослухану музику. Ілюстрвції можна розлядати як перед слуханням музики, так і після нього.

    Сам процес слухання музики найчастіше будують за такою схемою:

Вступне слово вчителя.

Первинне слухання.

Бесіда про прослуханий твір.

Аналіз твору.

Вторинне слухання.

6. 6. Підсумок.

Такі етапи роботи є досить умовними і найбільш придатними у випадку ознайомлення дітей з музичним твором, який їм не відомий.

Вступне слово вчителя може бути у формі розповіді, бесіди, складання невеличких оповідань за змістом творів, спогадами про деякі явища та картини, які діти спостерігали в житті.

Слуханню музики може передувати розповідь про цікаві факти з життя композиторів та історії написання музичних творів. Так, перед слуханням “Польки” М. Глінки можна розповісти про дитинство композитора, про те, як він любив слухати народні пісні та танці, а перед слуханням уривків з дитячої опери М. Лисенка “Коза-Дереза” вчитель може розказати учням про першу постановку цієї опери в домі композитора, де виконавцями були його діти та їхні друзі.

В окремих випадках можна перед слуханням музики стимулювати творчу активність учнів, пропонуючи уявити зміст твору через складені ними короткі оповідання. Так, наприклад, перед слуханням фортепіанних п’єс П. Чайковського “Хвороба ляльки” та “Нова лялька” вчитель може запропонувати учням скласти невеличкі оповідання з такими ж назвами.

Перед слуханням музичного твору вчитель може запропонувати учням згадати певні явища та події, які вони спостерігали в житті. Наприклад, перед слуханням п’єси В. Косенка “Дощик” учні згадують накрапання дощу, а потім, слухаючи твір, визначають, у яких частинах вони почули це накрапання.

Після первинного слухання учні діляться своїми враженнями про почутий твір.

Наступний етап – аналіз твору.

Аналізуючи з учнями прослуханий музичний твір, варто керуватися такими методичними вказівками:

Учителю потрібно чітко уявляти кінцеву мету аналізу – допомогти учням ближче і глибше спийняти музичний твір, естетично його пережити й оцінити.