Науково-технічний прогрес та економічне зростання. Сутність НТП. Вплив НТП на економічний і соціальний розвиток, криву виробничих можливостей, рівноважне економічне зростання. Концепція науково-технічного прогресу.

Необхідність та сутність науково-технічної політики. Розвиток науки як складова економічної політики. Цілі, принципи, завдання та напрями науково-технічної політики. Організаційні засади науково-технічної політики в Україні. Форми та методи реалізації науково-технічної політики. Прямі та опосередковані методи науково-технічної політики.

Державне регулювання інноваційних процесів. Інновації як специфічна форма НТП. Етапи інноваційного процесу. Класифікація інновацій. Фази поширення інновацій. Суб’єкти та об’єкти інноваційної діяльності. Ефективність державної підтримки інноваційних процесів. Витрати на виробництво інноваційного продукту. Ефект інноваційної діяльності. Методи державного регулювання інноваційного процесу в промисловості.

1. НТП – історично обумовлений процес удосконалення засобів, предметів, технічних методів і форм організації праці і виробництва на основі широкого використання досягнень науки; процес накопичення знань, кількісного та якісного розвитку продуктивних сил.

Розвиток НТП переміщує назовні межу виробничих можливостей.

У вивченні світового досвіду управління економікою особливий інтерес становить проблема науково-технічного розвитку. Відомо, що визначальною рушійною силою прогресу техніки в розвинених країнах є конкуренція. Досвід розвинених країн свідчить, що держава тримає найважливіші напрямки науково-технічної політики під контролем та безпосереднім впливом.

2. Науково-технічна політика держави – складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Напрями науково-технічної політики:

1. Створення соціально-економічних, організаційних, правових умов для формування ефективного використання науково-технічного потенціалу.

2. Розвиток пріоритетних напрямів науки і техніки та концентрація ресурсів для їх реалізації.

3. Розроблення та реалізація довгострокових державних та науково-технічних проблем.

4. Підготовка наукових кадрів, інтеграція освіти, науки і виробництва.

5. Правовий і соціальний захист наукових і творчих працівників.

6. Створення сучасної інфраструктури науки.

7. Установлення міжнародних науково-технічних зв’язків.

Принципи науково-технічної політики держави:

1. Органічна єдність НТП з економічним, соціальним і духовним розвитком суспільства.

2. Підтримка конкуренції і підприємництва в науково-технічній сфері.

3. Демократизація та децентралізація управління науково-технічною діяльністю.

4. Розвиток освіти, організація підготовки і перепідготовки кадрів.

5. Рівноправність усіх форм організації науково-технічної діяльності.

6. Свобода поширення науково-технічної інформації та пропаганда науково-технічних досягнень.

7. Максимальне використання можливостей світової науки та міжнародного співробітництва.

Науково-технічна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій.

3. Інновація – це виробничий фактор, що впливає на формування продуктивності суспільного виробництва й обсягу ВНП у тривалій перспективі.

Інноваційна політика держави має бути спрямована на максимальну підтримку власного інноваційного потенціалу, провідних наукових і конструкторських центрів, а також на забезпечення науково-технічної політики, що відповідає світовому рівню.

Механізм створення та поширення нововведень має три загальні складові, характерні майже для всіх країн:

1) систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень;

2) різні форми та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень;

3) підтримку малого інноваційного підприємництва.

Основними напрямами впливу урядових органів на процеси в інноваційній сфері є планування, фінансово-кредитне регулювання, стимулювання, правовий порядок і організація виробничої діяльності.

Найважливішим напрямом державного регулювання в інноваційній сфері є формування фінансових і законодавчих стимулів для підтримки інноваційних технологій і підприємництва у сфері науки і науково-технічній діяльності.

До стимулів державного регулювання в науковій та науково-технічній діяльності належать:

– кредити, податкові та амортизаційні пільги;

– коригування антимонопольного законодавства;

– інформаційно-консультаційна підтримка;

– інші фінансові пільги.

До системи стимулів інноваційного процесу входять комплексно-правові норми, а саме: промислове охоронне право приватної та інтелектуальної власності і законодавче закріплення інтелектуальної власності та правове регулювання її використання.

Ефективною формою державного втручання в інноваційну та наукову діяльність є створення за участю держави вузівсько-промислових дослідних центрів. Завдання полягає у стимулюванні об'єднання фінансових ресурсів і матеріально-технічної бази промисловості з кваліфікованими кадрами ВНЗ. Засобами такого стимулювання можуть бути стимулювання початкових витрат вузівсько-промислових центрів з коштів державного бюджету; видача підприємствам-учасникам безкоштовних ліцензій на використання розроблених винаходів і відкриттів.

Згідно із Законом України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" основними засобами державного впливу у цій сфері мають бути:

1) національні державні та міждержавні науково-технічні програми;

2) державні замовлення у науково-технічній сфері;

3) державна науково-технічна експертиза;

4) бюджетне фінансування науково-технічної діяльності;

5) патентно-ліцензійна діяльність;

6) метрологія, стандартизація та сертифікація;

7) формування науково-технічних кадрів;

8) створення системи науково-технічної інформації.