Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Для творчості Л. Керролла специфічним є утворення різноманітних ситуацій нонсенсу, які покликані ввести читача в оману і змусити задуматися, чи такий вже й нереальний світ, в якому діє логіка навпаки. Одні з найцікавіших прикладів грою із сенсом представлені в даному підрозділі роботи.
Caterpillar : Who are you ?
Alice: I - I hardly know, sir, just at present - at least I know who I was when I got up this morning, but I think I must have changed several times since then [20, c.82].
В даному випадку порушено максиму кількості, репліка Аліси перевантажена додатковою інформацією. У відповідь на питання "хто ти?" вона має дати чітку і конкретну відповідь - назвати своє ім’я або дати ще якусь правдиву інформацію. Як бачимо, насправді Аліса починає вголос роздумувати про те, ким вона є, і тому її співрозмовник не отримує потрібної йому інформації. Результатом порушення максими кількості є нонсенс.
Caterpillar : What size do you want to be ?
Alice: Oh, I’m not particular as to size, only one doesn’t like changing so often, you know.
Caterpillar: I don’t know [20, c.85].
Внесок Аліси до розмови не надає Гусені необхідної інформації для подальшого ефективного перебігу діалогу. Це приклад недотримання максими кількості. З іншого боку, Гусінь розкладає сталий вираз "у ou know " - розумієте (в даному контексті) на окремі компоненти і реагує буквально, що, знову ж таки, призводить до комічного ефекту, завдяки ситуації нонсенсу (як правило розмір свого тіла не обирають).
Alice : How am I to get in ?
Footman : I shall sit here till tomorrow [20, c.94]
Як і в попередньому випадку, тут спостерігаємо достатньо грубе порушення максими релевантності, яке знову ж може бути інтерпретоване як відмова надати необхідну інформацію. Результат - утворення нонсенсу.
Alice : Please, then, how am I to get in?
Footman: There might be some sense in your knocking… [20, c.93].
Друга репліка демонструє порушення максими релевантності: відповіддю на питання Аліси мала б бути або вербальна дія - пояснення, або невербальна дія - пропуск її до кімнати. Схоже на те, що співрозмовник Аліси просто прагне змінити тему або заплутати її. Хоча, з іншого боку, у такий спосіб він відмовляється допомагати дівчині потрапити всередину. У результаті спостерігаємо ситуацію нонсенсу.
Alice: I didn’t know that Cheshire cats always grinned; in fact, I didn’t know that cats could grin.
Duchess: They all can and most of ‘em do.
Alice : I don’t know of any that do.
Duchess: You don’t know much, and that’s a fact [20, c.98].
Замість конкретного і чіткого пояснення Герцогиня, натомість, апелює до неосвіченості Аліси, що являється грубим порушенням принципу мовного співробітництва. Надаючи завідомо неправдиву інформацію, Герцогиня порушує максиму якості, оскільки твердження, що всі коти вміють посміхатися, не має жодного сенсу. Тим не менше, бачимо, що твердження Герцогині, яке начебто і суперечить здоровому глузду, може не виявитися хибним - адже Чеширський Кіт насправді посміхається. Результатом порушення максими якості є утворення нонсенсу.
Окрему увагу слід звернути на етимологію виразу "to grin like a Cheshire cat ". Різні дослідники висувають різні гіпотези походження даного виразу. За Джорданом Алмондом, цей вираз походить з Ірландії: сир, який вироблявся лише в Чеширському графстві, заливався в форми у вигляді котячих голів і ці "cheese cats " - мали широкі посмішки [45, c.58]. Чарльз Фанк в своїй книзі "A hog on ice & other curious expressions " стверджує, що даний вираз, популяризований Л. Керролом, насправді був вперше використаний Джоном Волькотом, який більш відомий під своїм псевдонімом Пітер Піндар, і чиї численні історичні твори з’явилися в проміжок між 1782 і 1819 роком [37, c.126]. Сам по собі даний вираз з’явився задовго до Волькота, тому що в 1850 році, коли почалися дослідження, пов’язані з пошуком джерела алюзії, в живих вже не лишилося людей, які б могли з впевненістю вказати на його істинне походження. Ч. Фанк виділяє ще одну версію походження виразу: "В одному з романів висловлювалася думка, що оскільки Чешир був головним чиновником графства, тобто мав офіційні привілеї, - одна лише думка про це змушувала котів посміхатися" [37, c.127]. Але найбільш правдоподібною є наступна гіпотеза: одна впливова сім’я з Чеширського графства, на чиєму гербі було зображено лева на задніх лапах, найняла художника, який повинен був зобразити цей герб на вивісках багатьох таверн. Схоже не те, що художник був сам не впевнений, як має виглядати лев, і результат для місцевого населення виглядав як спроба намалювати кота, що посміхається.
Alice : What sort of people live about here?
Cheshire Cat: In that direction lives a Hatter; and in that direction lives a March Hare. Visit either you like; they are both mad.
Alice : But I don’t want to go among mad people.
Cheshire Cat: Oh, you can’t help that, we’re all mad here. I’m mad. You’re mad.
Alice : How do you know I’m mad?
Cheshire Cat: You must be or you wouldn’t have come here [20, c.103].
На прикладі реплік Чеширського Кота спостерігаємо порушення максим якості, оскільки його внесок до розмови не має під собою видимих доказів, та способу - "висловлюйся ясно, уникаючи двозначності". Насправді ж, Л. Керрол застосовує тонку гру слів, пов’язану з іменами персонажів Капелюшника та Березневого Зайця - це своєрідна алюзія на вирази "mad as a hatter " і "mad as a march hare ". Тобто, з іншого погляду, репліки Чеширського Кота мають лише їм притаманний сенс. Комізм виникає як результат порушення максим якості та релевантності, що призводить до утворення багатьох потенційних сенсів, які втілюються в ситуації нонсенсу.
Як і попередньому випадку, звернемо увагу на походження обох виразів. Спочатку розглянемо вислів "as mad as a hatter ", який вперше з’явився на сторінках Blackwood ' s Edinburgh Magazine у 1829 році. Вважають, що причиною ‘ Mad Hatter ' s disease ’, якою хворіли капелюшники, були пари ртуті, адже в ХІХ ст. ртуть все ще використовували для виготовлення капелюхів. Токсичні пари ртуті вражали нервову систему капелюшників: спричиняли появу галюцинацій, тремтіння і, як результат, божевілля [47].
Використовуючи фразу "as mad as a march hare " Л. Керролл очевидно опирається на загальновідомий факт - зайці поводяться особливо збуджено в період спарювання, тобто в березні. Але він не єдиний письменник, який широко використовує цей вираз. Даний вислів використовується в англійській мові ще з ХVI ст. - він вперше офіційно укорінився завдяки Джону Хейвуду, який включив його до своєї колекції "A dialogue conteinyng the nomber in effect of all the prouerbes in the Englishe tongue" [47].
Alice : And how do you know that you’re mad?
Cheshire Cat: To begin with, a dog is not mad. You grant that?
Alice : I suppose so.
Cheshire Cat: Well then, you see a dog growls when it’s angry, and wags its tail when it’s pleased. Now I growl when I’m pleased, and wag my tail when I’m angry. Therefore I’m mad.
Alice : I call it purring, not growling.
Cheshire Cat: Call it what you like [20, c.104].
Реактивні репліки Чеширського Кота, який в своїх висловлюваннях неодноразово звертається до недоведених фактів, ілюструють порушення максими якості. Причому, одночасно з максимою якості ним нехтується максима релевантності, що яскраво проявляється саме в перших репліках персонажів: "Alice : And how do you know that you ’ re mad ?
Cheshire Cat: To begin with, a dog is not mad. You grant that?" Розмова набуває характеру силогізму, про що свідчать псевдологічні міркування Кота і його, на перший погляд, недоречні порівняння себе з собакою. Проте на глибшому рівні дана суперечність має сенс, тому робимо висновок, що внаслідок порушення максим якості та релевантності вибудовується ситуація нонсенсу.
March Hare: Have some wine.
Alice : I don’t see any wine.
March Hare: There isn’t any.
Alice : Then it wasn’t very civil of you to offer it.
March Hare: It wasn’t very civil of you to sit down without being invited.
Alice: I didn’t know it was your table, it’s laid for a great many more than three.
Hatter: Your hair needs cutting.
Alice : You should learn not to make personal remarks [20, c.107].
Пропонуючи Алісі скуштувати вина і знаючи заздалегідь, що його немає, Березневий Заєць порушує максиму якості, свідомо роблячи неправдивий внесок до розмови. Його реакція на зауваження дівчини про те, що така поведінка некультурна, - недоречна і тому порушує принцип релевантності. Наступним порушення максими релевантності в цьому ж прикладі є втручання в діалог Капелюшника з абсолютно зайвою ремаркою, що стосується зачіски Аліси. Таким чином, він грубо порушує принцип співробітництва.
Послідовне ігнорування максим якості та релевантності призводить до комічного ефекту та ситуації нонсенсу.
Hatter: Have you guessed the riddle yet?
Alice : No, I give it up, what’s the answer?
Hatter: I haven’t the slightest idea.
March Hare: Nor I [20, c.111].
Капелюшник та Березневий Заєць порушують максиму релевантності, оскільки виявилося, що загадавши Алісі загадку, вони не мають ні найменшого уявлення про вірну відгадку. Це суперечить загально прийнятій логіці - той, хто загадує загадку, повинен знати відповідь, тому їх реактивні репліки визнаємо невідповідними. Вважаємо, що дане порушення максими релевантності призводить до утворення ситуації нонсенсу.
Dormouse: They were learning to draw and they drew all manner of things - everything that begins with an M.
Alice : Why with an M?
March Hare: Why not [20, c.115]?
Комічний ефект спричинено порушенням максими релевантності - у відповідь на питання Аліси доречно було б пояснити їй, чому сестри малювали все, що починається на літеру М, але Березневий Заєць порушує цю вимогу, відповідаючи питанням на питання, і виникає ситуація нонсенсу.
Duchess: When I’m a Duchess, I won’t have any pepper in my kitchen at all. Soup does very well without. Maybe it’s always pepper that makes people hot-tempered, and vinegar that makes them sour - and chamomile that makes them bitter - and - and barley-sugar and such things that make children sweet-tempered. I only wish people knew that; then they wouldn’t be so stingy about it, you know…You’re thinking about something, my dear, and that makes you forget to talk. I can tell you just now what the moral of that is, but I shall remember it in a bit.
Alice : Perhaps it hasn’t one [20, c.133].
В своєму монолозі Герцогиня ігнорує наступні максими: максиму якості (розмовляє про те, на що не має адекватних доказів - "Maybe… "), максиму кількості (її мовлення надзвичайно багатослівне) та максиму способу (її висловлюванню бракує стислості та послідовності). Останнє речення її репліки містить логічну помилку (Герцогиня стверджує, що готова повідомити основну мораль своєї сентенції просто зараз, але потім заперечує сама собі, кажучи що не може її згадати) - порушення постулату якості. Вважаємо, що порушення Герцогинею низки принципів мовного співробітництва призводить до утворення нонсенсу.
Alice : The game’s going on rather better now.
Duchess: ‘Tis so, and the moral of this is - oh, ‘tis love, ‘tis love, that makes the world go round!
Alice : Somebody said that it’s done by everybody minding their own business!
Duchess: Ah, well it means much the same thing, and the moral of that is - ‘Take care of the sense, and the sounds will take care of themselves [20, c.134].
Герцогиня кожне своє абсурдне висловлювання закінчує словами "and the moral of this is ", - тут проявляється тонка гра з підтекстом, яка виражається в нелогічній, на перший погляд, послідовності слів. В цьому прикладі, Аліса і Герцогиня послідовно порушують максиму релевантності, оскільки друга репліка Аліси містить іронію, а реактивні репліки Герцогині недоречні. Отже, послідовні порушення максими релевантності призводять до ситуації нонсенсу.
Duchess : I daresay you ’ re wondering why I don ’ t put my arm round your waist . The reason is that I’m doubtful about the temper of your flamingo. Shall I try the experiment?
Alice : He might bite.
Duchess: Very true, flamingoes and mustard both bite. And the moral of that is - ‘Birds of feather flock together’ [20, c.134].
Знову спостерігаємо порушення максими релевантності. Ігнорування цього постулату призводить до гри слів, побудованій на багатозначності дієслова "to bite ":
1. кусати;
2. пекти, щипати [39].
Прислів’я "Birds of feather flock together " означає "Рибак рибака бачить здалека". При всій незаперечності першого і другого твердження, вони абсолютно не пов’язані один з одним, тому можемо припустити, що маємо справу з черговим порушенням максими релевантності, яке спричиняє утворення ситуації нонсенсу.
Duchess: Thinking again?
Alice : I’ve a right to think.
Duchess: Just about as much right, as pigs have to fly; and the … [20, c.135].
Герцогиня порушує максиму релевантності, схоже на те, що в останній фразі є натяк на відомий вираз "when pigs fly " = never [44], тобто таким чином вона прагне сказати Алісі, що думати в країні Чудес вона не має права. Таким чином, чергове авторське переосмислення усталеного виразу спричиняє порушення максими релевантності, і як результат - утворення ситуації нонсенсу.
Mock Turtle: Oh, as to the whiting, they - you’ve seen them, of course?
Alice : Yes, I’ve often seen them at dinn…
Mock Turtle: I don’t know where Dinn may be, but if you’ve seen them so often, of course you know what they are like.
Alice : I believe so. They have their tails in their mouths; and they’re all over crumbs .
Mock Turtle: You’re wrong about the crumbs; crumbs would all wash off in the sea. But they have their tails in their mouths; and the reason is. Tell her about the reason.
Gryphon: The reason is, that they would go with the lobsters to the dance. So they had to fall a long way. So they got thrown out to sea. So they had to fall a long way. So they got their tails in their mouths. So they couldn’t get them out again. That’s all [20, c.147].
На початку розмови ситуація непорозуміння виникає через те, що Аліса, яка в своєму житті бачила мерланів тільки поданих до столу, не хоче ображати Черепаху і зупиняється на слові "dinner ", а Черепаха сприймає вимовлене нею "dinn " як власну назву місця, де живе риба. Це приклад порушення максими способу. Продовжуючи діалог, Аліса розповідає про зовнішній вигляд мерланів, які, за її словами, посипані крихтами і тримають хвости у роті (таким чином вони подаються до столу). Грифон заперечує їй, посилаючись на те, що мерлани тримають хвости у роті, тому що вони повинні танцювати кадриль з омарами. Грифон порушує максиму релевантності. Очевидно, що порушення постулату способу призводить до гри слів, а постулату релевантності - до утворення нонсенсу.
Gryphon: Come, let’s hear some of your adventures.
Alice : I could tell you my adventures beginning from this morning, but it’s no use going back to yesterday, because I was a different person
then [20, c.149].
Ситуація нонсенсу виникає внаслідок порушення Алісою максими способу і релевантності. На прохання розповісти про свої пригоди, дівчина повинна або почати розповідь, або відмовити і пояснити причину. Насправді бачимо, що її реактивній репліці явно не вистачає стислості і, крім того, її сентенція недоречна.
Наступними розглянемо приклади, які стосуються судового засідання, на якому присутні всі зазначені вище персонажі казки. Так, звернемо увагу на появу в залі суду першого свідка - Капелюшника.
He came in with a teacup in one hand, and a piece of bread-and-butter in the other.
Hatter: I beg pardon, your majesty, for bringing this in: but I hadn’t quite finished my tea when I was sent for.
King: You ought to have finished. When did you begin?
Hatter: Fourteen of March, I think it was.
March Hare: Fifteen.
Dormouse: Sixteen.
King: Write that down (to the jury) [20, c.159].
Король порушує максиму релевантності, оскільки його запитання направлені не на отримання достовірних свідчень від Капелюшника, а на дрібниці, які ніяк не стосуються справи, тому його ремарки можуть сміливо бути інтерпретовані як невідповідні. Крім того, у даному випадку порушення максими релевантності призводить до гумористичного ефекту - виникає ситуація нонсенсу.
King: Take off your hat.
Hatter: It isn’t mine .
King: Stolen!
Hatter: I keep them to sell. I’ve none of my own. I’m a hatter [20, c.160].
Репліки обох персонажів порушують принцип кооперації, в першій реактивній репліці Капелюшник не виконує наказу Короля, натомість коментуючи другорядний елемент його висловлювання, і порушує максиму релевантності. Далі Король робить безпідставний висновок: якщо капелюх йому не належить, то він крадений. Звідси випливає, що порушення максим кількості і релевантності призводять до утворення ситуації нонсенсу. Крім того, в останній репліці Капелюшника спостерігаємо алюзію на відоме прислів’я "The shoem aker 's son always goes barefoot ", тобто це природно для Капелюшника - не мати власного капелюха [1, c.287].
Dormouse: I wish you wouldn’t squeeze so. I can hardly breath.
Alice : I can’t help it. I’m growing.
Dormouse: You have no right to grow here [20, c.160].
Ситуація нонсенсу побудована завдяки порушенню максими релевантності Сонею. Її зауваження, що Аліса не має права рости в залі суду, суперечить законам логіки і не має сенсу в описаній ситуації комунікації.
King: If that’s all you know about it, you may stand down.
Hatter: I can’t go no lower. I’m on the floor, as it is.
King: Then you may sit down [20, c.162].
Даний приклад показує, що порушення максими релевантності і способу в черговий раз сприяє утворенню ситуації нонсенсу. Проаналізуємо кожну репліку окремо. Так, Король, відпускаючи першого свідка, використовує формулу, яку використовують під час судових процедур - "you may stand down ". В англійському суді місце свідка має спеціальну назву witness - stand або witness - box і представляє собою невелике підвищення: звідси і виник вираз "to stand down " [47]. Капелюшник розкладає цей сталий вираз і реагує на слова Короля буквально, чим порушує максиму релевантності. Цю ж тактику застосовано в наступній реактивній репліці Короля, де протиставляються вирази "to sit down " і "to stand down ".
Далі розглянемо свідчення Аліси, які також є прикладом ситуації нонсенсу.
King: What do you know about this business?
Alice : Nothing.
King: Nothing whatever?
Alice : Nothing whatever.
King: That’s very important.
White Rabbit: Unimportant, your majesty means, of course.
King: Unimportant, of course, I meant [20, c.167].
Король та Аліса порушують максиму кількості - в трьох репліках повторюється одна і та сама інформація (тавтологія).
Наступне висловлювання Короля "That’ s very important " в цьому контексті є порушенням максими якості "не кажи те, в чому не впевнений", тому коли його виправляє Кролик, Король легко змінює свою думку на протилежну.
Отже, порушення максим кількості та якості в цьому прикладі призводять до появи комічного ефекту і ситуації нонсенсу.
Queen: What’s in it?
White Rabbit: I haven’t opened it yet, but it seems to be a letter, written by the prisoner to, to somebody.
King: It must have been that, unless it was written to nobody, which isn’t usual, you know [20, c.168].
Фінальна сентенція Короля є порушенням максими релевантності "внесок повинен бути доречним", оскільки на даній стадії розмови ремарка Короля зайва і нелогічна.
Результатом порушення постулату релевантності є нонсенс.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 241.