Розділ І. Порушення принципів мовного співробітництва

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Вступ

Успішність мовної взаємодії залежить від правильно підібраної комунікаційної стратегії. Для лінгвістичної прагматики вивчення умов співвідношення світу речей зі світом слів має велике значення, адже кожен мовець зацікавлений в максимально точному словесному описі світу речей і правильному розкритті сенсу слів співбесідника. Для гармонізації процесу спілкування важливо, щоб співрозмовники чітко усвідомлювали, якою має бути спільно прийнята мета обміну думками. Комунікативна поведінка обох сторін в процесі мовленнєвого акту базується на певних критеріях та принципах, а саме - на критеріях істинності й щирості, та на принципах кооперації П.Г. Грайса. Постулати П.Г. Грайса регулюють порядок спільного оперування інформацією.

Особливістю казки Л. Керролла "Alice in Wonderland" є надзвичайно велика художня цінність даного твору, яка проявляється в багатстві стилістичних засобів та прийомів і неоднозначно сприймається читачами через глибинну структуру самого тексту. Вивчення процесів порушення усталених принципів мовного співробітництва на матеріалі окремо взятого художнього твору та специфічних стилістичних засобів, які сприяють створенню комічного ефекту, сприяє оптимізації способів взаєморозуміння та відпрацюванні адекватної стратегії сприйняття тексту.

Одним із основних напрямків представленого дослідження є комплексний аналіз художнього тексту, який включає в себе як причини порушення тієї чи іншої конверсаційної максими в кожному окремому випадку, так і механізм утворення комічного ефекту за допомогою авторських стилістичних прийомів.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених дослідженню цієї казки зокрема, й інтересу до вивчення постулатів П.Г. Грайса, практично відсутні дослідження, присвячені порушенню принципів мовного співробітництва на ілюстративному матеріалі казки "Alice in Wonderland". Цей твір, безсумнівно, представляє значний інтерес з точки зору прагматики взагалі й теорії імплікатур зокрема, оскільки усі нестандартні діалоги і ситуації в тексті містять власну приховану мотивацію, і щоб оцінити гумор книжки, слід вдатися до суто лінгвістичного аналізу жартів та ситуацій комунікації. В даній роботі ми аналізуємо випадки порушення максим кооперації персонажами твору.

Про порушення принципів мовного співробітництва йде багато дискусій, результати яких фіксуються в численних статтях та наукових роботах. В нашому дослідженні ми посилаємося на роботи як зарубіжних, так і вітчизняних вчених: С. Левінсона, П.Г. Грайса, В.Я. Проппа, Дж. Колонезе, К.В. Вороніної, І.А. Котюрової та ін.

Предметом дослідження є текст казки Л. Кeрролла "Alice in Wonderland".

Об’єктом магістерського дослідження є способи реалізації порушення принципів мовного співробітництва.

Гіпотеза: стилістичні прийоми є результатом послідовного порушення постулатів мовного співробітництва П.Г. Грайса.

Мета дослідження полягає у виявленні характерних закономірностей реалізації порушень постулатів мовного співробітництва та виділенні низки стилістичних прийомів, які є результатом цього порушення і спричиняють певний естетичний ефект (комічний); проведенні комплексного лінгвостилістичного аналізу обраних комунікативних ситуацій.

Обрану мету реалізують наступні завдання дослідження:

1. Вивчити порушення конверсаційних максим П.Г. Грайса і розкрити механізм цих порушень.

2. Виявити закономірності між порушенням постулатів успішної комунікації і появою стилістичних засобів.

3. Дослідити зв'язок між порушенням максим П.Г. Грайса і утворенням комічного ефекту.

Актуальність даної роботи обумовлена використанням для аналізу принципів мовного співробітництва теорії імплікатур П.Г. Грайса.

Наукова новизна полягає в застосуванні теорії імплікатур П.Г. Грайса до стилістичного аналізу художнього твору.

Теоретичне значення роботи полягає у розробці процедури лінгвостилістичного аналізу на основі порушень принципів мовного співробітництва.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів матеріалу дослідження в курсах, пов’язаних з вивченням лінгвостилістики та під час написання курсових і дипломних робіт.

Матеріалом дослідження є казка Л. Керролла "Alice in Wonderland".

Методи дослідження обумовлені різноманіттям проблем, які підлягали аналізу, і включають в себе гіпотетико-дедуктивний метод, описово-логічний та літературознавчий компоненти аналізу.

Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. В першому розділі розглядаються теоретичні основи порушення принципів мовного співробітництва, детально розглядаються сутність та принципи недотримання кожного з чотирьох постулатів успішної комунікації. Другий розділ присвячено низці стилістичних прийомів, які використовуються автором для досягнення комічного ефекту. В третьому розділі досліджуються та аналізуються стилістичні засоби, які є результатом порушення максим на матеріалі казки "Alice in Wonderland".

Для апробації роботи було подано тези під назвою "Порушення принципів мовного співробітництва" для участі у Міжнародній студентській конференції та підготовлено доповідь на цю ж тему для участі у науковій конференції на базі ННІ іноземної філології.

Висновки до розділу І

Лінгвісти завжди цікавилися питанням: які основні принципи гарантують правильне розуміння мовленнєвого повідомлення. Умови успішної комунікації будуються на принципі кооперації. Теорія імплікатур П.Г. Грайса розкриває спрощену схему передачі й декодування особливих умовиводів (імплікатур). Згідно цієї теорії, для того, щоб відбувся успішний та ефективний процес кооперації, необхідно дотримуватися чотирьох основних конверсаційних максим:

1. максими якості, згідно якої мовленнєвий внесок повинен бути правдивим;

2. максими кількості, згідно якої комунікативний внесок має містити лише необхідну кількість інформації;

3. максими якості, згідно якої внесок до розмови має бути доречним;

4. максими способу, згідно якої потрібно ясно висловлювати свої думки.

Ці постулати вважають універсальними, так як вони виводяться із загальних положень принципу успішної кооперації, і їх можна застосовувати для всіх типів мовної взаємодії. Конверсаційні імплікатури проявляються двома способами: першим - якщо мовець чітко слідує максимам і цього ж очікує і від адресата, в другому випадку - мовець відкрито ігнорує максими.

Порушення максим породили багато образних висловів. Так, порушення максими якості, особливо коли обидва компетентні учасники розмови усвідомлюють це порушення, але обмін думками так чи інакше відбувається, призводить до появи іронії або метафори. Це ж стосується і риторичних питань. Навіть порушення максими кількості, що очевидно призводить до появи тавтології є виправданими, якщо принцип кооперації збережено. Порушення максими релевантності відслідкувати складніше, оскільки важко тлумачити відповідь на питання як невідповідну, хоча таке явище спостерігається під час повної і раптової зміни теми розмови, тощо. Максима способу порушується у випадку багатослів’я, тобто там, де можна було б вжити просту репліку замість розгорнутої.

Визначення комічного

Комічне здатна переживати кожна людина. Відчуття комізму передається через осягнення невідповідності між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, прагнення видати себе не за те, чим вони є насправді. В концентрованій формі комічне проявляється в мистецтві. Різні грані комічного лежать в основі таких літературних жанрів, як гумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлеск тощо. Градація емоційного реагування на різні прояви комічного, його відношення до суспільного ідеалу передається в поняттях усмішка, жарт, іронія, гумор, чорний гумор, гротеск, сарказм, карикатура, інвектива. Ці поняття можуть лежати в основі відповідних жанрових структур, стилістичних фігур чи тропів, тобто засобів художнього моделювання іншої, естетичної реальності [5, c.298-353].

В даній роботі будемо керуватися визначення комічного, яке знаходимо в словнику літературознавчих термінів: "… категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення " [29]. Крім того, цитуючи статтю, подану в "Філософському енциклопедичному словнику", знаходимо наступне твердження: "…Явний комізм протистоїть прихованому, що грає велику роль в утворенні власне комічної ситуації" [33]. На вище зазначеному прихованому комізмі й базується комічність у казці-феєрії Л. Керролла "Alice in Wonderland".

Існують різноманітні прийоми створення комічного ефекту. В нашій роботі пропонуємо розглядати їх як наслідок порушення конверсаційних максим Грайса. Результати дослідження свідчать, що такі порушення призводять до появи наступних стилістичних засобів:

· алогізмів;

· нонсенсу;

· гри слів, яка часто спричиняє утворення каламбуру;

· іронії;

· розкладання (деформації) фразеологічних одиниць.

Нонсенс

Традиційно нонсенсом вважається абсурдне, нелогічне висловлювання, вираз, позбавлений змісту. З латинської мови (" non " - ні, немає, "sensus " - смисл) так дослівно і перекладається як позбавлений смислу або змісту [32]. Проте, на думку Дж. Колонезе, в літературному нонсенсі завжди є сенс, тільки він прихований і завуальований [17]. Оскільки логічно беззмістовні висловлювання (протиріччя самому собі або інша логічна помилка) спричиняють певний естетичний ефект, нонсенс активно використовується в мистецтві, однак особливий інтерес для нашого дослідження становить використання цього прийому в літературі.

У статті К.В. Вороніної "Нонсенс в аспекті адресатно-адресатної взаємодії" стверджується, що на сьогодні актуальною є тенденція до розуміння нонсенсу як феномену, позбавленого якогось одного заданого сенсу, але здатного формувати сприятливі умови для продукування нових сенсів шляхом порушення сталих уявлень реципієнтів та відмови від загально визначеного сприйняття світу (Дж. Колоннезе, О.И. Лихачев, Н. Фиртич, M. Dolitsky, G. Leech, S. Stewart) [9, c.102-107]. Так, П.Г. Грайс зокрема вважає, що унікальність нонсенсу проявляється в аспекті адресат-адресатної взаємодії. Письменник, який вводить в дискурс елементи нонсенсу, від неконвенційних поєднань фонем чи морфем до зображення несумісних з навколишньою дійсністю ситуацій (impossible happenings ) - тим самим порушує правила та закони (постулати) побудування успішної комунікації [13, c.220-223].

До нонсенсних поєднань письменники удаються цілеспрямовано заради створення комічного ефекту. Дослідник Дж. Колоннезе вважає, що особливу увагу слід звернути на використання нонсенсу як одного з засобів утворення комізму, який має давні літературні традиції [17]. За М.М. Бахтіним, гумор нонсенсних творів також базується на жартівливому перекрученні реальності, на прагненні відобразити життя як "світ навиворіт" (topsy - turvy world) [4]. Саме в творчості Л. Керролла бачимо чисельні приклади героїв, чия поведінка виходить за межі визначеної суспільством [23, c.50-54].

Репрезентація нонсенсу в мові відбувається за допомогою так званих м’яких форм (mild forms ) - стилістичних прийомів, в основі яких прихована лінгвістична двозначність (linguistic ambiguity ): наприклад, каламбур, оксюморон чи зевгма, та "крайніх" форм (абсурд), які дуже важко співставити з навколишньою дійсністю [17].

Можна виділити наступні риси, характерні для нонсенсу в літературі:

1. нонсенс у більшості випадків базується на ефекті невиправданого очікування;

2. для нонсенсу є характерною структурність [38, p.119];

3. за допомогою нонсенсу письменник намагається вийти за межі повсякденної реальності через змалювання ситуацій, в яких порушені конвенційні правила сприйняття дійсності [12, c.85-92];

4. нонсенсу притаманне "креативне використання мовних ресурсів" [11, c.5-22];

5. нонсенс утворюється в різноманітних формах, що обумовлено широким спектром авторських інтенцій, не без урахування інтересів реципієнтів [34, c.245-252].

Таким чином, нонсенс - це мовний феномен, що порушує сталі уявлення про закономірності функціонування мови та використовується в художній літературі з метою посилити естетичний вплив на читача. Варто мати на увазі, що далеко не все, що являється абсурдом, викликає сміх. В деяких проявах нонсенсу ми сміємося, тому що помічаємо, що мова відображає "недосконалість думки" мовця [27, c. 201]. В цьому випадку комізм є комічним, коли не ставиться попереднє завдання насмішити. Нонсенс в творах Л. Керролла - це гра заради гри, основне завдання якої - повеселити дітей за допомогою смішних образів світу, в якому все відбувається як завгодно, але не так, як заведено [23]. Отже, нонсенс в різних художніх творах збагачує літературу і дає можливість створити багато фантастичних образів, які розширюють свідомість і нехтують реальністю, при цьому дозволяючи читачеві краще зрозуміти деякі речі. Подібно до алогізму, створення нонсенсу теж спричинено порушенням постулату релевантності П.Г. Грайса.

Гра слів. Каламбур

Особливу глибину і емоційність комічного ефекту спостерігаємо саме

в результаті застосування письменником ефекту гри слів. Розглянемо походження даного поняття.

Мова - найважливіший інструмент культури, який, як і всі найперші види діяльності людського суспільства, переплітається з грою. Вперше термін мовна гра вжив австрійський філософ Л. Вітгенштейн. Під мовною грою він розумів "…єдине ціле: мова та дії, з якими вона переплітається" [8]. Згідно з цією теорією, елементи мови мають смисл лише як частина певної гри. Цей зміст актуалізується в конкретних ситуаціях вживання мови [10, c.34]. Автор В.З. Санніков в своєму дослідженні, присвяченому даному питанню, називає мовною грою "…кожне навмисно незвичне використання мови (наприклад, для створення художнього ефекту)" [28, c.45]. Він також визначає, що "мовна гра, як комічне в цілому, - це відступ від норми, щось незвичайне". Лінгвіст Т.О. Гридіна пропонує асоціативну концепцію мовної гри: ефект мовної гри зумовлений включенням знака до нового асоціативного контексту, який забезпечує прогноз сприйняття мовних одиниць з розрахунком на певну реакцію (реального або уявного) адресата [14, c.145].В.С. Виноградов вважає, що "мовна гра створюється завдяки вмілому використанню з метою досягнення комічного ефекту різноманітних співзвучень, певних або часткових омонімів, паронімів і таких мовних феноменів, як полісемія та зміна сталих лексичних зворотів" [7, c.98]. Серед різноманітних форм мовної гри, які дослідники виділяють на сучасному етапі, нас цікавить каламбур.

Каламбур вважається одним з багатьох стилістичних прийомів створення експресивно-оцінних мовних одиниць [16, c.53]. В підручнику І.В. Кузнєцової знаходимо наступне визначення каламбуру: "… (фр. "calembour " - гра слів) стилістична фігура, в якій два різних значення одного слова або два схожі за звучанням слова використовуються для досягнення гумористичного або пародійного ефекту" [19, c.74]. Українська дослідниця А.П. Коваль дає таке тлумачення каламбуру: "…стилістична фігура, яка виділяється специфічністю своєї мовної форми: слово вживається в такому лексичному оточенні, яке примушує сприймати його в двох планах, з двома значеннями, що надає думці несподіваного комічного напрямку. Каламбурне вживання слова надає особливої яскравості, емоційності всьому висловлюванню" [16, c.54-55]. Для порівняння наведемо визначення зі словника літературознавчих термінів: "Каламбур - стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми та будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах" [29]. Деталлю, що забезпечує каламбуру успіх, так само як в випадку з нонсенсом, є ефект несподіванки [24].

З. Фрейд у своїй роботі "Остроумие и его отношение к бессознательному" відносить каламбури до найчисельнішої групи прийомів вираження комічного, так як до техніки виразу каламбуру висувається мінімум вимог порівняно зі справжньою грою слів [35, c.39]. Надалі з’ясуємо, що ж відрізняє каламбур від власне гри слів. Так, К. Фішер чітко відмежовуючи каламбур від гри слів, стверджує, що каламбур - це невдала гра слів, тому що він грає словом не як словом, а як співзвуччям, а гра слів переходить від співзвуччя слів саме в слово, яке являє собою звукову картину з якою пов’язується той чи інший зміст [35, c.47]. Каламбур не претендує на багатозмістовне вживання одного й того ж самого мовного матеріалу, на противагу цьому каламбур швидше побудований на повторенні вже відомого, тобто на аналогії слів.

Отже, робимо висновок, що гра слів в нашій роботі тлумачитиметься як стилістичний прийом, побудований на ідентичності мовних одиниць (сюди відносимо полісемію і розкладання фразеологічних зворотів).

Підсумовуючи вище наведені визначення каламбуру і гри слів, і порівнюючи дефініції різних дослідників, ми пропонуємо в нашому дослідженні, на противагу грі слів, тлумачити каламбур як стилістичний прийом, побудований на різних формах подібності лексичних одиниць (омонімія, паронімія), використання якого передбачає порушення нормативного вживання мовних одиниць з метою досягнення певного естетичного ефекту (як правило комічного), і який за своїми функціональними характеристиками вужчий, ніж гра слів.

Прослідкувати порушення максим кооперації, які призводять до створення ефекту гри слів та каламбуру в художньому тексті досить легко, адже обидва стилістичні прийоми вже власне своїм існуванням порушують вимогу уникати двозначності (максима способу) та висловлюватися максимально ясно і зрозуміло. Каламбур завжди помітний в комунікативних ситуаціях завдяки своїй експресивності та відхиленні від формальних правил мовного співробітництва, що надає мові особливу яскравість, емоційність і підсилює її виразні якості.

Іронія

Термін іронія походить з грецького "ε ἰ ρωνεία", що буквально означає -

лукавство, удавання. В сучасній стилістиці іронія - "художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Іронія - це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою" [19, c.77].

Іронія створює у співрозмовників враження, що предмет обговорення не такий, яким він здається. За визначенням Арістотеля, іронія - це висловлювання, яке містить насмішку над тим, хто дійсно так думає. Традиційне поняття іронії зводить її до антифразу, тобто використання слів в негативному сенсі, прямо протилежному буквальному [32, c.85]. Цей вид комічного будується на порушенні постулату істинності. Іронія - це неприйняття і протиріччя під маскою схвалення і згоди; явищу навмисно приписується та властивість, яка йому не характерна [21, c.18]. Натяк на глузування, як правило, не завжди міститься власне у висловлюванні. Трапляється так, що сама ситуація змушує тлумачити слово, або словосполучення в сенсі, прямо протилежному загальноприйнятому, тобто іронію потрібно шукати у контексті або розглядати ситуацію комунікації в цілому. Іронія часто читається між рядків, і може бути прихована в тексті досить великого розміру, тому деякі дослідники стверджують, що іронія виходить далеко за межі просто стилістичного прийому і існує на всіх мовних рівнях: лексичному, синтаксичному, стилістичному [22].

Г.П. Грайс вже в першій своїй роботі (1975) причислив іронію до одного з видів інференційних моделей: будь-чиє висловлювання, якщо воно містить даний стилістичний прийом, очевидним чином порушує максиму якості, оскільки воно виражає не істинну думку співрозмовника [18].

Необхідно згадати статті Раймонда Гіббса, автор яких стверджує, що процес генерування іронічного значення за стандартною моделлю П.Г. Грайса і Дж. Серля експериментально не підтверджується [18]. Так, якщо слідувати процедурі сприйняття висловлювання за П.Г. Грайсом, то спочатку відбувається розуміння буквального смислу, потім усвідомлення невідповідності в конкретному контексті і згодом - на основі попередніх процедур - виведення того значення, яке є оптимальним у даному випадку. Відповідно до досліджень Р. Гіббса, іронічні висловлювання розуміються напряму, без попереднього декодування буквального змісту [40, p.523-530].

Можна констатувати, що іронією вважаємо художній прийом, який базується на глузливо-критичному ставленні до предмета зображення, будується на ситуативних очікуваннях, які в свою чергу будуються на фонових знаннях і носить оцінюючий характер. Як і попередні тропи, іронія підкреслює недосконалість і відносність усіх аспектів життя.

Висновки до розділу ІІ

Порушення конверсаційних максим П.Г. Грайса призводять до появи

різноманітних стилістичних засобів. Всі ці тропи використовуються автором з метою досягнення комічного ефекту, надання особливої виразності мовленню персонажів казки. Таким чином, Л. Керролл моделює особливу реальність, в якій несуттєві на перший погляд речі нерозривно пов’язані з нашою реальністю і фактично віддзеркалюють її.

Комічне означає перш за все ту категорію естетики, яка впливає на почуття абсолютно позитивним чином і супроводжується сміхом без почуття пригнічення. В контексті даного дослідження ми можемо говорити про витончений комізм, адже комічний ефект частіше прихований, ніж явний. Результати дослідження дозволяють виділити наступні засоби утворення комічного ефекту:

· алогізми;

· нонсенс;

· гру слів, яка часто спричиняє утворення каламбуру;

· іронію;

· розкладання (деформація) фразеологічних одиниць;

· додаткові стилістичні засоби (гіперболу, алюзію).

Алогізм - це стилістичний прийом, для якого характерним є порушення законів та правил формальної логіки з метою досягнення комічного ефекту. Інакше кажучи, алогізм - це механізм думки, який переважає над її змістом. В казці "Alice in Wonderland" алогізми приховані під формальною правильністю. В результаті дослідження вдалося виділити два підвиди алогізмів: алогічні відповіді, як наслідок порушення максими релевантності, та алогічні пояснення, які є результатом порушення всього спектру постулатів комунікації.

Оскільки особливо активно нонсенс розвивався в літературі вікторіанської доби в Англії, то потрібно відзначити, що Л. Керролл вважається майстром нонсенсу. Очевидно, що з метою досягнення комічного ефекту автор часто оперує висловлюваннями, які протирічать самі собі або позбавлені сенсу. Таким чином, автор дає змогу читачеві декодувати як завгодно багато сенсів. Нонсенс характеризується структурністю, ефектом невиправданого очікування, відсутністю єдиної кодифікації, відмовою від загальноприйнятого сприйняття світу. Нонсенс може передавати абстрактні, філософські інтенції автора через смішні образи світу, перевернутого догори ногами (topsy - turvy world ). Можемо припустити, що в переважній більшості випадків до утворення ситуації нонсенсу призводить порушення максими релевантності, адже саме ця максима вимагає, щоб внесок мовця був доречним на кожній стадії розмови.

Найпомітніший комічний ефект досягається автором завдяки грі слів та стилістичному прийому каламбуру. Кожна гра слів - це відступ від установленої мовної норми, включення мовного знаку до нового асоціативного контексту. Гра слів базується на ідентичності мовних одиниць (полісемія, розклад фразеологізмів). Каламбур, як вужче поняття, - один з аспектів мовної гри, стилістичний прийом побудований на різних формах схожості лексичних одиниць (омонімія, паронімія), використання якого передбачає порушення нормативного вживання мовних одиниць, з метою досягнення комічного ефекту. В художньому тексті ці стилістичні прийоми призводять до порушення максими способу, яка вимагає, щоб висловлювання було чітким і не двозначним.

Іронія Л. Керролла прихована на різноманітних мовних рівнях його твору. Як художньому прийому, іронії притаманне глузливо-критичне ставлення до предмета зображення, яке будується на ситуативних очікуваннях і носить оцінюючий характер. Іронічні висловлювання легкі для розуміння - вони розшифровуються співрозмовником навіть минуючи стадію декодування буквального змісту. Іронія - це завжди неприйняття і протиріччя приховане під видимістю схвалення і згоди. Даний стилістичний прийом цілком очевидно пов’язаний з порушення постулату якості П.Г. Грайса, оскільки в сентенції мовця іронія не виражає його істинної думки чи відношення до ситуації.

Нехтуючи мовними нормами, письменник вдається також до розкладання сталих виразів та словосполучень. Виділяючи окремі компоненти фразеологізмів або замінюючи в сталих виразах слова, автор досягає комічного ефекту. Рідше в казці зустрічаємо алюзії та гіперболи, які слугують лише допоміжними формами утворення вище зазначених ситуацій нонсенсу, алогізмів і т.д.

Розділ ІІІ. Порушення принципів кооперації на матеріалі казки Л. Керролла "Alice in Wonderland"

Утворення іронії

Дослідники стилістичного прийому іронії, як вже зазначалося в другому розділі роботи, вважають, що іронія цілком може бути "розлита" по всьому тексту казки. Наразі, для нашого дослідження цікавими є приклади, в яких іронія є результатом порушення максим кооперації, і спричинений нею комічний ефект можна чітко виділити.

Dodo: In that case, I move that the meeting adjourn, for the immediate adoption of more energetic remedies.

Eaglet: Speak English [20, c.58]!

Даний приклад ілюструє двостороннє порушення принципу співробітництва. Так, перший співрозмовник своєю реплікою, яка перевантажена інформацією і виходить за рамки стилю їхньої розмови, порушує максиму кількості і максиму способу: уникай неточності, висловлюйся стисло. Другий мовець порушує максиму якості, вкладаючи в свою репліку зовсім протилежний іронічний зміст. Закликаючи співрозмовника розмовляти англійською, хоча в цей момент саме це вони роблять, він натякає на незрозумілість попереднього висловлювання.

Cheshire Cat : How do you like the Queen ?

Alice : ‘Not at all, she is so extremely’…Just then she noticed that the Queen was close behind her, listening; so she went on, ‘… likely to win, that it’s hardly worth while finishing the game.’

The Queen smiled and passed on [20, c.128].

Гумористичний ефект досягається порушенням максими якості. Аліса завідомо надає неправдиву інформацію, тому що боїться розгнівати Королеву, яка стоїть у неї за спиною. В даному прикладі спостерігаємо утворення іронії, адже реактивна репліка Аліси на адресу Королеви містить негативну оцінку дій і характеру Королеви, яка прихована під лестощами.

Alice : Oh , I know ! It ’ s a vegetable . It doesn’t look like one , but it is .

Duchess : I quite agree with you . And the moral of that is - ‘Be what you would seem to be’ - or, if you’d like to put it more simply - ‘Never imagine yourself not to be otherwise than what it might appear to others that what you were or might have been would have appeared to them to be otherwise’.

Alice : I think I should understand that better if I had it written down; but I can’t quite follow it as you say it.

Duchess: That’s nothing to what I could say if I chose.

Alice : Pray don’t trouble yourself to say it any longer than that [20, c.135].

Комічна ситуація нонсенсу виникає внаслідок ігнорування обома співрозмовниками постулату релевантності Грайса, про що свідчить абсолютно заплутана і недоречна репліка Герцогині. Аліса, з притаманною їй ввічливістю, каже, що краще зрозуміла б цю сентенцію, якби вона була написана на папері, але на горду заяву Герцогині про те, що вона може сказати значно більше, іронізує у відповідь. Остання реактивна репліка Аліси демонструє лише формальне ввічливо-позитивне відношення до предмету обговорення, хоча, насправді, таким чином дівчина демонструє негативне відношення до чергової "моралі" Герцогині й небажання продовжувати розмову. Отже, іронія виникає як результат порушення максими якості.

Сцена з віршем, зачитаним Кроликом в якості доказу (який начебто написав Валет), і реакція на цей "доказ" персонажів, ілюструє утворення комічного ефекту за допомогою ситуації нонсенсу і іронії:

Alice : If any of them can explain it, I’ll give him sixpence. I don’t believe there’s an atom of meaning in it.

King: If there’s no meaning in it, that saves a world of trouble, you know, as we needn’t try to find any. And yet I don’t know. I seem to see some meaning in them, after all - ‘said I could not swim’ - you can’t swim, can you?

Knave: Do I look like it [20, c.170]?

Валет порушує максиму релевантності, адже відповідати питанням на питання означає порушити принцип кооперації; крім того, в його відповіді слід розрізняти іронію - Валет всього лише паперова карта і цілком очевидно, що плавати він не може. Вважаємо, що постулат релевантності також порушено Королем, оскільки його відповідь на зауваження Аліси про те, що лист не має жодного сенсу, нелогічна і недоречна, особливо під час розгляду судових справ. Так, порушення максими релевантності Королем призводить до ситуації нонсенсу, а ігнорування цієї максими Валетом - до появи іронії.

Під час дослідження ми виявили випадок, коли неможливо було виділити якийсь конкретний стилістичний засіб, який так чи інакше сприяв би утворенню гумористичного ефекту.

Alice : Dinah’s our cat. And she is such a capital one for catching mice, you can’t think. And oh, I wish you could see her after the birds! Why, she will eat a little bird as soon as she look at it.

Magpie: I really must be getting home; the night air doesn’t suit for my throat [20, c.65].

Насправді, розповідь Аліси про свою кішку настільки стривожила сороку, що та вирішила за краще змінити тему розмови і полетіти геть. Таким чином, автор досягає комічного ефекту, внаслідок порушення Сорокою максими релевантності.

Висновки до розділу ІІІ

Проаналізувавши порушення принципів кооперації персонажами казки

"Alice in Wonderland", можемо з упевненістю заявити, що навмисне порушення постулатів П.Г. Грайса застосовується автором з метою цілеспрямованого створення стилістичних прийомів: алогізмів, нонсенсу, гри слів або каламбуру та іронії. Використання цих стилістичних прийомів допомагає досягнути неабиякого комічного ефекту.

Для художнього стилю Л. Керролла є характерним застосування передусім стилістичного прийому гри слів та каламбуру, активно застосовуються також прийоми створення ситуацій нонсенсу та алогізмів і, нарешті, вираження комічного ефекту відбувається через іронію. Аналіз ускладнювало те, що в більшості випадків важко виділити порушення якоїсь окремої максими - як правило, автор активно використовує різноманітні комбінації максим для досягнення комічного ефекту. Те ж стосується й утворених стилістичних прийомів, які подекуди тісно переплітаються один з одним: гра слів може співіснувати з ситуацією нонсенсу, нонсенс - з іронією.

Згідно результатів проведеного дослідження, автор систематично порушує максиму релевантності, яка вимагає, щоб внесок до розмови був доречним. Це спричинено тим, що в Країні Чудес не діють правила загальноприйнятої логіки, тому персонажі часто відповідають питанням на питання, ігнорують реакцію співрозмовника, вживають слова в реактивних і стимулюючих репліках у різних значеннях і т.д. Потрібно відзначити, що саме порушення постулату відповідності лежить в основі створення алогізмів (алогічні відповіді) і нонсенсу, крім цього, автор також порушує цю максиму задля створення гри слів і іронії.

Крім того, Л. Керролл навмисно вдається до порушення максими якості, яка особливо часто порушується разом з максимою релевантності - цей прийом призводить до утворення нонсенсу. Комбінація порушень максим релевантності та способу призводить до появи гри слів або каламбуру.

Порушення четвертої максими, максими кількості, призводить до формування ситуації нонсенсу або до утворення алогізмів.

Щодо стилістичного прийому іронії, то, як доводять результати дослідження, її утворення теж може бути спричинено порушенням максими релевантності, хоча, безумовно, в деяких випадках механізм формування іронії базується на порушенні максими кількості чи недотриманні максими способу.

Насамкінець необхідно відмітити, що простежується чіткий зв'язок між навмисним порушенням максим П.Г. Грайса і створенням комічного ефекту, адже на практиці було доведено, що в кожному окремому випадку порушення постулатів успішної комунікації реалізується у мові художнього твору у вигляді прийомів створення комічного ефекту. Вибір стилістичного прийому залежить від інтенції автора та відбувається не без урахування літературних тенденцій та інтересів реципієнта.

Загальні висновки

В даній роботі розглянуто детальний механізм свідомого порушення принципів мовного співробітництва за П.Г. Грайсом. Теорію імплікатур, в межах якої було сформульовано відомі максими кооперативного спілкування, було розроблено лінгвістом та філософом П.Г. Грайсом в 70-х роках ХХ ст.

У своїх роботах вчений стверджує, що існує низка особливих намірів (імплікатур), які керують перебігом процесу розмови. Принцип кооперації П.Г. Грайса спирається на припущенні, що учасник спілкування, який прагне досягти певних цілей, зацікавлений в його продовженні, і що партнер спілкування намагається будувати свої висловлювання таким чином, щоб підтримувати рух діалогу в потрібному напрямку. Цей принцип об’єднує максими - кількості, якості, релевантності та способу, які визначають внесок учасників переговорів в ситуацію, що склалася.

Постулат кількості передбачає, що повідомляється рівно стільки інформації, скільки потрібно для певної мети спілкування і для подальшого успішного продовження розмови. Наступний постулат якості зводиться до того, що комуніканти виходять із презумпції достовірності інформації, тобто інформація не повинна бути неправдивою. Постулат релевантності інформації передбачає важливість повідомлення відповідно до певних умов спілкування. Наостанок, постулат способу передбачає ясність, логічність, послідовність та виразність мовлення.

Умовою успішної комунікації є налаштованість обох співрозмовників на співпрацю, проте в реальних ситуаціях спілкування неможливо уникнути порушення даних постулатів. Так, порушення максим кооперації в мовленні призводить до комунікаційного збою, а у мові - до появи стилістичних засобів. Виявленню зв’язку між умисним порушенням максим і утворенням стилістичних прийомів було присвячено практичну частину дослідження.

Характерною рисою казки "Alice in Wonderland" є її стилістична виразність, що дозволяє стверджувати неповторну естетичну і художню цінність твору. Вагомим фактором, який впливає на створення такого стилістичного ефекту є комізм. Комічний ефект даного твору є прихованим і виражається через алогічність та ірраціональність мовної поведінки персонажів, що динамізує почуття і емоційну напругу, яка виникає в процесі читання. В другому розділі магістерського дослідження вдалося дослідити категорію комічного та окремі засоби її реалізації в художньому творі (алогізм, нонсенс, гра слів, каламбур іронія та ін.) а також зв'язок між порушенням конверсаційних максим і появою стилістичних засобів.

Крім того, аналіз ілюстративного матеріалу дозволив нам виділити два підвиди алогізмів: алогічні відповіді, які є результатом порушення суто максими релевантності та алогічні пояснення, які є результатом порушення всього спектру максим. Аналогічним чином, розмежовуємо поняття гра слів та каламбур. Так, перше тлумачимо як стилістичний прийом, оснований на ідентичності лексичних одиниць (полісемія, розкладання фразеологічних одиниць), тоді як каламбур вважаємо прийомом досягнення комічного ефекту, який оснований на схожості мовних одиниць (омонімія, парафонія).

На матеріалі казки-феєрії Л. Керролла "Alice in Wonderland" проаналізовано розмаїття форм порушення кооперативної поведінки персонажів казки, що дозволило автору створити безліч цікавих для прагматичного аналізу комунікативних ситуацій.

Практичний розділ дослідження присвячено лінгвостилістичному аналізу взаємозв’язку між свідомим порушенням постулатів успішної комунікації автором і утворенням комічного ефекту за допомогою застосування вище зазначених стилістичних прийомів.

Проведене нами дослідження доводить, що в своєму творі "Alice in Wonderland" Л. Керролл досягає cтворення комічного ефекту в першу чергу за допомогою умисного порушення максим кооперацій. Автор активно вдається до порушення максими релевантності, якості, кількості та способу. Від комбінації цих максим залежить формування автором конкретних стилістичних прийомів.

Серед таких прийомів слід перш за все зазначити гру слів та каламбур (які базуються на комбінації порушення максим релевантності та способу). Створення іншого стилістичного прийому - алогізму - досягається в більшості випадків за рахунок порушення постулату релевантності, а створення ефекту нонсенсу - за рахунок одночасного нехтування максимами релевантності та якості.

З поміж виділених нами прийомів створення комічного ефекту, зустрічається іронія, яка часто прихована автором на глибшому стилістичному рівні твору.

Крім того, практичний розділ дипломної роботи містить елементи етимологічного аналізу висловів, вжитих Л. Керроллом (" mad as a hatter ", " to grin like a Cheshire cat "), які письменник, застосовуючи алюзію, перетворює на імена персонажів казки.

Таким чином, результати дослідження дозволяють стверджувати, що порушення постулатів мовного співробітництва П.Г. Грайса проявляється на рівні художнього тексту у вигляді стилістичних прийомів, спрямованих на досягнення комічного ефекту. Свідоме порушення цих постулатів є основним фактором створення комізму в даному літературному творі.