Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:

· для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5;

· для багаторічних насаджень – 0,3.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки у понижених розмірах:

· для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3;

· для багаторічних насаджень – 0,1.

5.4

Платники податку подають розрахунок органу державної податкової служби до 1 лютого поточного року.

Сплата податку має проводитися щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

− у I кварталі – 10%;

− у II кварталі – 10%;

− у III кварталі – 50%;

− у IV кварталі – 30%.

Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними за погодженням з районною державною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня – з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня – з продукції пізніх зернових та технічних культур, а поставка продукції тваринництва – щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

Кошти, що надійшли від цього податку, розподіляються в таких пропорціях: до місцевого бюджету – 30%, на обов’язкове державне пенсійне страхування – 68%, на обов’язкове соціальне страхування – 2%. Слід звернути увагу, що для стабілізації сільськогосподарського виробництва звільняються від сплати фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарські товаровиробники з 1 січня 1999 року до 1 січня 2001 року. При цьому вони не звільняються від сплати коштів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на обов’язкове соціальне страхування.

 

Тема 6

Податок з доходів фізичних осіб

 

Програмні питання:

6.1 Прибутковий податок з громадян як форма індивідуального прибуткового оподаткування

6.2 Платники прибуткового податку з громадян. Побудова шкали ставок оподаткування

6.3 Об’єкт оподаткування. Порядок визначення та особливості

6.4 Пільги по прибутковому податку з громадян

6.5 Порядок оподаткування доходів громадян за місцем основної роботи

6.6 Особливості оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства (с.в.)

6.7 Фіксований податок як форма сплати прибуткового податку з громадян

6.8 Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати прибуткового податку з громадян

 

6.1

Прибутковий податок з громадян стягується безпосередньо з доходів платників фізичних осіб. В економічно розвинутих країнах цей вид податку відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні питома вага цього податку в обсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

6.2

Платниками прибуткового податку в Україні є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства – як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Для всіх платників передбачена єдина шкала ставок, за якими оподатковується сукупний річний дохід. Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто, іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об’єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб’єктивними чинниками (насамперед, політичними – намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялися тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорсткіша шкала оподаткування – максимальна ставка дорівнювала 90%. Але, незважаючи на збільшення ставки майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились – унаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках.

Таблиця 6.2.1

Дата: 2018-12-28, просмотров: 162.