Страхування відповідальності залежно від характеру (виду) відповідальності охоплює дві підгалузі

По-перше, страхування цивільної відповідальності, яке пов'язане з необхідністю відшкодування збитків за цивільно-правовими відносинами. Воно охоплює такі види.

По-друге, страхування заборгованості, яке пов'язане із борговими зобов'язаннями страхувальника перед третіми особами. Воно охоплює: страхування експортно-імпортних кредитів, страхування товарних кредитів, страхування банківських кредитів та ін., які об'єднуються в систему кредитного страхування.

Страхування відповідальності може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах, перелік видів яких наводиться в ст. 6 і ст. 7 Закону України «Про страхування».

У добровільній формі страхуванню підлягають такі види відповідальності:

— страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

— страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

— страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

— страхування відповідальності перед третіми особами.


 


Тема 12

Фінансова діяльність страхової компанії

 

Програмні питання:

12.1 Особливості фінансово-економічної діяльності страховика

12.2. Склад та економічний зміст доходів страховика

12.3 Склад та економічний зміст витрат страховика

12.4 Фінансові витрати страховика (с.в.)

 

1 2 .1

Особливості організації фінансів страхових компаній випливають із такого:

— страхові компанії реалізують на ринку особливий товар, а саме: страховий захист, за що отримують певну плату. При цьому страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, і лише після цього зазнає витрат, пов'язаних з компенсацією збитків за укладеними договорами страхування, тобто існує розрив у часі між моментом одержання доходів і моментом надання страхової послуги;

— страхові компанії мають свої особливі доходи, які формуються за рахунок страхових внесків, а також доходів від інвестування коштів страхових резервів;

— витрати страховика пов'язані з необхідністю виплати страхових відшкодувань і страхових сум, а також із проведенням самого страхування;

— фінансові результати страховика формуються за ризиковими видами страхування та страхуванням життя;

— для забезпечення платоспроможності та виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками страхові компанії формують страхові резерви та здійснюють перестрахувальні операції.

У зв'язку з тим, що страховик формує резерви, кошти яких слугують інвестиційним ресурсом, це перетворює його на потужного інвестора. Отже, діяльність страховика виходить за рамки страхування, що стало визначальним у віднесенні його до фінансових посередників.

12.2

Розглядаючи доходи страховика, з'ясуємо їх склад та джерела. Доходи страховика формуються від основної (страхової) діяльності, інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів та інших операцій (рис. 12.1).

До доходів від страхової діяльності відносять страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди за перестрахування, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів, повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій (рис. 12.2).

 

 

Доходи страховика
Від страхової діяльності
Від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів
Інші

 

 


Рис. 12.1. Склад доходів страховика

Страхові премії (платежі) є первинним доходом страховика та основою подальшого обігу коштів, джерелом фінансування інвестиційної діяльності. При цьому доходом є зароблені страхові платежі, які визначаються за такою формулою:

ЗСП = СНСПзв.п. + СНЗСПпоч.зв.п. – СНЗСПк.зв.п.,

де ЗСП – зароблені страхові премії;

СНСПзв.п. – сума надходжень страхових платежів за звітний період;

СНЗСПпоч.зв.п. – сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду;

СНЗСПк.зв.п. – сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.

Страхові премії за договорами страхування
Страхові премії за договорами перестрахування
Комісійні винагороди за перестрахування
Доходи страховика від основної діяльності
Частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками
Повернуті суми з централізованих страхових резервів
Повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій

 

 


Рис. 12.2. Склад доходів страховика від основної діяльності

До суми надходжень страхових платежів не включають частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.

До доходів від інвестування відносять відсотки, сплачені страховикам за довгострокового кредитування житлового будівництва, доходи від участі у прибутку перестраховиків, відсотки на суму залишку коштів на рахунках, відсотки за облігаціями, дивіденди за акціями, відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку.

Інші доходи – це доходи від врегулювання безнадійної заборгованості, здавання майна в оренду, курсові різниці, індексації та передачі (продажу) основних засобів і нематеріальних активів, надання консультаційних послуг, штрафи, пені, інші доходи.



12.3

Витрати страховика пов'язані з двоїстим характером його діяльності, яка передбачає проведення власне страхування (страхових операцій) і виконання страховиком ролі активного інвестора, тобто інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів та власних коштів. Виділяють такі види витрат страховика:

1) витрати на проведення страхових операцій, що становлять собівартість страхової послуги;

2) витрати на проведення інших операцій, які супроводжують одержання доходів від інвестування й розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів.

У широкому розумінні собівартість страхової послуги – сукупність усіх витрат страховика з надання послуг, як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).

У вузькому розумінні собівартість – це витрати страховика на ведення страхової справи.

Витрати на проведення страхових операцій складають від 60 до 90% їх загального розміру. За економічним змістом їх поділяють на три великі групи:

1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3) витрати на утримання страхової компанії.

Найважливіша стаття витрат страховика, що виправдовує його існування, – виплати страхових відшкодувань (за умовами майнового страхування, страхування відповідальності та підприємницьких ризиків) і страхових сум (за умовами особистого страхування). Це ті витрати, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються нетто-преміями страхових тарифів.

Друга і третя група витрат об'єднуються поняттям «витрати на ведення справи». Вони є основним елементом навантаження як складової частини страхового тарифу і мають свої специфічні особливості.

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування в спеціальній економічній літературі й у страховій практиці поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.

Аквізиційні витрати – виробничі витрати страховика, пов'язані з залученням нових страхувальників І укладанням нових страхових договорів за посередництвом страхових агентів. Можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил і актуарних розрахунків з нових видів страхування, комісійну винагороду страховим посередникам, оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики, витрати на рекламу та ін.

Інкасаційні витрати – це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів (страхових премій): на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання готівкових грошей, витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій, оплату банківських послуг тощо.

Ліквідаційні витрати – це витрати, пов'язані з ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком: витрати на оплату праці особам, зайнятим ліквідацією збитку, судові витрати, поштово-телеграфні витрати, витрати на оплату банківських послуг, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, відрахування в резерв збитків та ін.

Разом із страховими виплатами зазначені витрати відрізняють витрати страховика від витрат інших суб'єктів господарювання.

Витрати на утримання страхової компанії – це ті самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який суб'єкт господарювання: заробітна плата персоналу компанії з нарахуваннями, плата за оренду приміщення, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, витрати на відрядження, утримання й обслуговування транспорту, амортизаційні відрахування та інші, які, відповідно до чинного законодавства, відносяться на собівартість страхової діяльності. Управлінські витрати можуть поділятись на загальні витрати управління і витрати з управління майном. Вони не пропорційні зібраним страховим платежам.

Страховики несуть також витрати, пов'язані зі забезпеченням процесу інвестування і розміщення тимчасово вільних грошових коштів, тобто з управління своїми активами. Інші витрати, що пов'язані з управлінням активами, – це оплата послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів; витрати, пов'язані з одержанням доходів від інших (крім страхових та інвестиційних) господарських операцій.

Окремо виділяють організаційні витрати, пов'язані зі заснуванням страхової компанії. Вони, по суті, є активами страховика, тобто його інвестиціями.

У спеціальній економічній літературі витрати на проведення страхування і перестрахування (основної діяльності) за своїм еквівалентним змістом поділяють на:

1) постійні та змінні;

2) залежні та незалежні;

3) загальні та часткові.

Змінні витрати відносяться до окремих видів страхування (страхового поліса). Постійні витрати не можуть бути віднесені на окремий вид, а розподіляються на весь портфель укладених договорів страхування. Поняття постійних і змінних витрат використовують в актуарних розрахунках за договорами страхування зі строком дії більше одного року. У діяльності страховика змінні витрати займають основне місце, тоді як питома вага постійних витрат доволі незначна.

Витрати на ведення справи можуть бути пов'язані та не пов'язані зі зміною страхової суми. Деякі з них можуть мати одночасно характер залежних і незалежних.

У вітчизняній страховій практиці у складі витрат страховика не виокремлюються специфічні витрати. Відповідно до Закону України «Про страхування», витрати страховика включають:

— виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

— відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

— відрахування у технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;

— витрати на проведення страхування;

— інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Загальний обсяг витрат страховика впливає на фінансовий результат його діяльності.

 

 


 


Список рекомендованої літератури

 

1. Борисова В.А. Страхові послуги: [навча. посіб.] / В.А. Борисова. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.

2. Бридун Є.В. Страхова справа: [навча. посіб.] / Є.В. Бридун. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. – 108 с.

3. Вовчак О.Д. Страхова справа: [підручник] / О.Д. Вовчак. – К.: Знання, 2011. – 391 с.

4. Говорушко Т.А. Страхові послуги: [навча. посіб.] / Т.А. Говорушко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

5. Історія страхування: [підручник] / За ред. С.К. Реверчука. – К.: Знання, 2005. – 213 с.

6. Мних М.В. Перестрахування: [посіб. для студ. вузів] / М.В. Мних. – К.: Знання України, 2004. – 96 с.

7. Плиса В.Й. Страхування: [навча. посіб.] / В.Й. Плиса. – К.: Каравела, 2005. – 392 с.

8. Яворська Т.В. Страхові послуги: [навча. посіб.] / Т.В. Яворська. – К.: Знання, 2007. – 360 с.

 

 

Дата: 2018-12-28, просмотров: 261.