Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність ( стійкість ). На неї впливають різні причини– як внутрішні, так і зовнішні : виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально – технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній аспекти. [7]
Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
Зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів. [34]
Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. [48]
Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
Один з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат. [27]
Найвища ознака фінансової стійкості підприємства – його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасне повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів. [7]
Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк ) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятих умовах тощо.Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.
У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов‘язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість. [13]
Як правило, будучі тісно пов‘язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.
Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:
1. за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;
2. за важливістю результату – основних і другорядних;
3. за структурою – простих і складних;
4. за часом дії – постійних і тимчасових.
Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб‘єктом, і об‘єктом відносину ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяьність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю. [32]
Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.
Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов‘язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу увиробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів. [33]
Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості – склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку,а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:
· по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;
· по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.
Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізується на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами. [34]
При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:
1. галузева належність суб‘єкта господарювання;
2. структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
3. розмір оплаченого статутного капіталу;
4. величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
5. склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.
На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні, хоч і саме виробництво різко впало. Зменшується інвестиції в товарні запаси, що ше більше скорочує збут. Зменшується в цілому доходи суб‘єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств. [35]
Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.
Важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв‘язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.
Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу. Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
| Методи фінансового аналізу |
| Формалізовані методи |
| Неформалізовані методи |
| - ланцюгових підстановок, - арифметичних різниць, - балансовий, - виокремлення ізольованого впливу факторів, - відсоткових чисел, - диференційний, - логарифмічний, - інтегральний, - простих і складних відсотків, - дисконтування. |
| - експертних оцінок і сценаріїв, - психологічні, - морфологічні, - порівняльні, - побудови системи показників, - побудови системи аналітичних таблиць |
Рис. 1.3 Класифікація методів фінансового аналізу
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування [63, c. 145].
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. [18, c.88]
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу (рис. 1.3). [44, c. 47]
Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності [7, c.55].
Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства передбачає певну послідовність виконання аналітичної роботи. Даним питанням приділяють увагу багато вчених. Так, Савицька Г.В. при проведенні аналізу господарської діяльності виділяє наступні етапи:
• уточнення об'єктів, мети і задач аналізу, складання плану аналітичної роботи;
• розробка системи синтетичних і аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу;
• збір і підготовка до аналізу необхідної інформації (перевіряється її точність, приводиться до порівняльного виду і т.д.);
• порівняння фактичних результатів господарювання з показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, з досягненнями провідних підприємств, галузі в цілому і т.д.
• факторний аналіз: виділяються фактори і визначається їх вплив на результат;
• виявлення невикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності виробництва;
• оцінка результатів господарювання з урахуванням дії різних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробка заходів щодо їх використання.
Фінансовий аналіз за методикою Савицької Г. В. є частиною комплексного аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з таких напрямків:
• аналіз формування і розміщення капіталу (власного і позикового) і ефективності його використання. Проводиться шляхом аналізу наявності, структури і динаміки майна підприємства та джерел його формування (вертикальний і горизонтальний аналіз балансу), а також розрахунку коефіцієнтів рентабельності й обіговості капіталу;
• аналіз основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, який проводиться на підставі розрахунку показників фондовіддачі, матеріаломісткості і трудомісткості та їх факторного аналізу;
• аналіз маркетингової діяльності, котрий полягає у вивченні платоспроможного попиту на продукцію, ринків збуту, обґрунтуванні планів виробництва і реалізації, оцінці конкурентноздатності продукції і вишукуванні резервів підвищення її рівня; [21]
• аналіз виробництва продукції, її собівартості і реалізації проводиться шляхом аналізу динаміки обсягів виробництва і реалізації продукції, аналізу асортименту, структури і якості продукції; факторного аналізу витрат на виробництво і реалізацію;
• аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться на підставі факторного аналізу складу і динаміки балансового прибутку, рівня відпускних цін, рентабельності підприємства і резервів збільшення прибутку і рентабельності;
• аналіз фінансового стану підприємства проводиться на основі аналізу фінансової структури балансу (співвідношення власного і позикового капіталу, необоротних і оборотних активів), аналізу забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, визначення типу фінансової ситуації, розрахунку показників платоспроможності підприємства.
А.І. Ковальов і В.П.Привалов мету аналізу фінансово-господарської діяльності трактують не стільки як визначення й оцінка фінансового стану підприємства, скільки збір інформації для проведення роботи, спрямованої на його поліпшення. Методика аналізу складається з 3-х етапів:
1. Попередня оцінка чи експрес-аналіз фінансового стану, метою якого є наочна і проста оцінка фінансового стану і динамки розвитку підприємства. Ця оцінка проводиться шляхом читання фінансової звітності підприємства, що дозволяє зробити висновки про наявне у підприємства майно, джерелах його формування, результатах діяльності підприємства. Потім проводиться вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтується на існуванні певних співвідношень між статтями звітності. Виробляється відбір невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних у обрахуванні показників і поступове відстеження їх динаміки (наприклад, величина основних засобів і їх частка у загальній сумі активу, коефіцієнт зносу основних засобів, величина власних засобів і їх частка в загальній сумі джерел підприємства, прибуток, рентабельність і т.д.).
2. Деталізований аналіз фінансового стану: побудова аналітичного балансу, оцінка й аналіз економічного потенціалу, оцінка майнового положення і структури капіталу, аналіз фінансового положення: оцінка ліквідності і фінансової стійкості, аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, аналіз оборотності, аналіз рентабельності.
3. Аналіз фінансового стану підприємства: загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період, аналіз фінансової стійкості підприємства, аналіз ліквідності балансу, аналіз фінансових коефіцієнтів.
4. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства: аналіз рівня, структури і динаміки абсолютних показників фінансових результатів, аналіз рентабельності і ділової активності.
5. Оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період за аналітичним балансом, а також аналіз абсолютних показників фінансової звітності складають той основний вихідний пункт, з якого мають логічно розвиватися інші блоки аналізу.
6. Аналіз ліквідності балансу, виходячи з аналізу стійкості, повинен оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги і платоспроможності у майбутньому.
7. Аналіз фінансових коефіцієнтів (тобто відносних показників фінансового стану) дозволяє зіставити фінансовий стан даного підприємства з фінансовим станом конкурентів, а також проводити дослідження динаміки фінансового стану за ряд звітних періодів.
Порівняльний аналітичний баланс (будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури і динаміки вкладень і джерел засобів підприємства за звітний період) та абсолютні показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу і фінансові коефіцієнти характеризують зовнішні прояви фінансового стану, котрі обумовлені його сутністю.
Аналіз сутнісних характеристик фінансових результатів полягає в дослідженні рівня, структури і динаміки їх абсолютних показників.
Аналіз зовнішніх проявів фінансових результатів відбувається в ході дослідження відносних показників рентабельності і ділової активності.
Методику фінансового аналізу на основі систематизованого аналізу фінансової звітності, де в ролі бази (критерію) порівняння пропонується використовувати комплексну нормативну модель фінансової стійкості підприємства, яка забезпечує взаємоув’язку різних аналітичних коефіцієнтів, пропонує Мних Є.В.
Дана методика містить у собі: складання аналітичної моделі балансу, аналіз співвідношень, які задаються фінансово-оперативними коефіцієнтами, оцінку ліквідності і платоспроможності, майнового стану, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, стану на ринку цінних паперів.
Автор розробив нормативну модель системного експрес-аналізу фінансової звітності для виявлення проблем і напрямків підвищення фінансової стійкості підприємства суб'єкта господарювання (матриця порушень). Однак оцінка і факторний аналіз окремих показників не дозволяє комплексно керувати фінансовим станом підприємства. [22]
В залежності від цілей аналізу фінансової звітності і зацікавлених у його результатах користувачів застосовуються різні види аналізу і різний набір показників - фінансових коефіцієнтів, а саме:
• абсолютні показники для ознайомлення із звітністю, які дозволяють зробити висновок про основні джерела залучення засобів, напрямки їх вкладень, джерела надходження коштів, розміри отриманого прибутку, систему розподілу дивідендів:
• порівнянні відсоткові показники (Percentage Changes) для читання звітності і виявлення відхилень по найважливіших статтях фінансової звітності;
• аналіз горизонтальних відсоткових змін (Horizontal Percentage Changes), котрі характеризують зміни окремих статей фінансової звітності за рік або ряд років. Наприклад, ріст у відсотках: чистих продажів, собівартості реалізованої продукції, валового прибутку, чистого доходу, прибутку, виробничих витрат і ін.; [23]
• аналіз вертикальних відсоткових змін (Vertical Percentage Analyses), який передбачає співвідношення показників різних статей стосовно однієї обраної статті. Наприклад, частка у відсотках від обсягу продажів: собівартості реалізованої продукції, валового прибутку, виробничих витрат, доходу від основної діяльності, чистого доходу;
• аналіз тенденцій (трендовий аналіз), який характеризує зміну показників діяльності фірми протягом ряду років у порівнянні з базовим показником, рівним 100. Його мета - оцінка роботи фінансових менеджерів за минулий період і визначення прогнозу їх поводження на майбутнє;
• порівняльний аналіз, проведений з метою зіставлення окремих показників діяльності своєї фірми з показниками фірм-конкурентів однієї галузевої приналежності і приблизно однакових розмірів (із врахуванням різних методів звітності). Цей аналіз дозволяє виявити стратегію конкурентів і перспективи їх розвитку;
• порівняння зі середньогалузевими показниками, які показують стійкість стану фірми на ринку. Проводиться із врахуванням загальних змін стану господарської кон'юнктури в галузі та в економіці країни в цілому, зокрема, рівня цін, динаміки відсоткової ставки, рівня забезпеченості сировиною і матеріалами;
• аналіз показників шляхом використання фінансових коефіцієнтів (Ratios), розрахунок яких базується на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Значення таких коефіцієнтів визначається можливістю співставлення одержаних результатів із існуючими загальноприйнятими стандартними нормами - усередненими галузевими коефіцієнтами, а також із застосовуваними в країні або в конкретній фірмі показниками аналізу фінансової звітності. [23]
Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам, які на їх основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності фірми і її поточне фінансове становище. [24]
Фінансові коефіцієнти, як показники діяльності фірми, публікуються в річних звітах фірм, причому кожна фірма, зазвичай, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше приводять у річному звіті набір з 10-15 показників. Фінансові коефіцієнти по окремих фірмах і галузях США публікуються також у таких виданнях, як довідник по фірмах «Дан енд Беэдстріт» довідник по фірмах компанії «Мудіс», видання фірми «Роберт Морріс ассошіейтс», довідник «Сендерт енд Пур», видання Податкового бюро Міністерства торгівлі США, видання Комісії з цінних паперів і бірж і інші.
У Японії фінансові коефіцієнти публікуються, наприклад, у щорічнику «Кайся ненкан» (12 показників), у довіднику Міністерства торгівлі і промисловості «Вата купі кіге-но кейей бунеекі» (до 80 показників).
Крім розглянутих вище підходів до економічного аналізу (фінансового аналізу й аналізу господарської діяльності) існує також думка інших вчених з даного питання. При цьому думка всіх фахівців в галузі аналізу зводиться до того, що економічний аналіз складається з двох складових: фінансовий аналіз і аналіз господарської діяльності. Для оцінки підсумкового результату діяльності економічного суб'єкта розглядається комплекс показників. У світовій практиці розроблені комплексні системи оцінки ефективності діяльності економічного суб'єкта. [25]
У цілому додаток А включає 65 показників, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Однак це не означає, що систематичний аналіз фінансового стану підприємства завжди має здійснюватись за всіма цими показниками.
Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності.
Знаменник в усіх наведених показників один і той самий - поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання. Аналітик поступово зменшує розмір чисельника до абсолютно ліквідного (грошові кошти). [25]
1. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної платоспроможності)
Кл.п = 
; (1.1)
Значення Кл п показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань. Критичне значення К = 1. Значення К = 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.
2. Коефіцієнт ліквідності швидкої
К л.ш = 
; (1.2)
3. Коефіцієнт ліквідності абсолютної
К л.а = 
;(1.3)
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2-0,35 [11; 12].
За даними балансу ліквідності можна розрахувати узагальнюючий показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл):
Кл = 
;(1.4)
Ще одним показником, що характеризує фінансовий стан є ділова активність підприємства. Аналітична процедура дослідження рівня ділової активності та причини її зміни протягом попередніх періодів має відповідний механізм здійснення, який складається з двох блоків. Один з них зосереджений на оцінці темпів зростання результативних показників, а другий – на визначенні ступеня ефективності використання ресурсів (рис. 1.8). Узагальнення отриманих результатів аналізу та синтезоване їх вивчення дає змогу з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки економіко-фінансових явищ, які впливають на рівень ділової активності підприємства, і отримати об’єктивне підґрунтя для розробки дійових рішень, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності.
Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких показників (коефіцієнтів) зображених у табл.1.4 [36]
Табл. 1.4.
Алгоритм розрахунку фінансової стійкості підприємства
| № п/п | Показник | Порядок розрахунку показника (коефіцієнта) |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Коефіцієнт фінансової автономії | Кавт = 
|
| 2 | Коефіцієнт фінансової залежності | Кзал = 1/ Кавт. = 
|
| 3 | Коефіцієнт фінансового ризику | Кф.р =  ;
|
| 4 | Коефіцієнт маневре-ності власного капіталу | Кман = 
|
| 5 | Коефіцієнт структури покриття довго-строкових вкладень | Кп.д.в = 
|
| 6 | Коефіцієнт довго-строкового залучення коштів | Кд.з = 
|
| 7 | Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел | Кн.к.д = 
|
| Оцінка ступеня виконання плану |
| Виручка від реалізації |
| Собівартість продукції |
| Прибуток |
| Оцінка темпів зростання основних показників |
| Оцінка взаємозв’язку та взаємо-залежності основних показників |
| Оцінка ділової активності суб’єктів господарювання |
| Оцінка ефективності використа-ння виробничих ресурсів |
| Оцінка ефективності використа-ння виробничих ресурсів |
| Основних засобів |
| Трудових ресурсів |
| Матеріальних ресурсів |
| Власних ресурсів |
| Активної су-ми ресурсів |
| Запозичених ресурсів |
| Оцінка ефективності використання фінансово-виробничих ресурсів |
Рис 1.4 Структурно-логічна схема оцінки ділової активності суб’єктів господарювання [36, c. 69]
Оцінка ділової активності являє визначення результативної діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення та залежність темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності. Порядок розрахунку показників ділової активності підприємства наведено у табл. 1.5.
| № | Показник | Формула розрахунку |
| 1. | Продуктивність праці | Виручка від реалізації / середньоспискова чисельність |
| 2. | Фондовіддача | Виручка від реалізації / середня в-сть основних фондів |
| 3. | Оборотні кошти в розрахунках (в обороті) | Виручка від реалізації / середня дебіторська заборгова-ність |
| 4. | Оборотні кошти в розрахунках (в днях) | З60 днів / ряд.3 |
| 5. | Оборотність виробничих запасів (в оборотах) | Затрати на виробництво продукції / середні виробничі запаси |
| 6. | Оборотність виробничих запасів (в днях) | 360 днів / ряд. 5 |
| 7. | Оборотність кредиторської заборгованості (у днях) | Середня кредиторська заборгованість × 360 / затрати на виробництво продукції |
| 8. | Тривалість операційного циклу | Ряд. 4 + ряд. 6 |
| 9. | Тривалість фінансового циклу | Ряд. 8 – ряд.7 |
| 10. | Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості | Середня дебіторська заборгованість / виручка від реалізації |
| 11. | Оборотність власного капіталу | Виручка від реалізації / середня величина власного капіталу |
| 12. | Оборотність основного капіталу | Виручка від реалізації / підсумок середнього балансу |
| 13. | Коефіцієнт стійкості економіч-ного зростання | Чистий прибуток – дивіденди, що виплачуються акціонерам / власний капітал |
Таблиця 1.5
Показники ділової активності підприємства
Прибуток і прибутковість (рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. [36, c. 70]
Отже, для об’єктивної оцінки ефективності роботи підприємства не достатньо знати лише абсолютну величину отриманого прибутку. Необхідно володіти інформацією щодо його прибутковості (дохідність, рентабельність), тобто вивчати відносні показники ефективності діяльності. Для цього необхідно отримані прибутки порівняти із вкладеним капіталом, ресурсами, понесеними витратами.
У світовій практиці широко застосовується узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу – прибутковість (дохідність, рентабельність).
Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою:
КП = 
(1.5);
де КП – коефіцієнт прибутковості;
ПР – прибуток;
А – активи;
П – пасиви;
В – понесені витрати. [45]
Показник рентабельності (прибутковості) показує, скільки гривень прибутку одержує підприємство від 1 грн. вкладеного в його діяльність капіталу (активів, пасивів) при понесених витратах у розрахунку на 1 гривню.
Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу,
Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:
· показники рентабельності щодо реалізації;
· показники рентабельності щодо активів;
· показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов’язань;
· показники рентабельності витрат і продукції.
До першої групи належать такі показники:
1.Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом) – являє собою відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистої виручки від реалізації (чистого доходу) і розраховується за формулою:
Rвп = 
(1.6);
де RВП – рентабельність по валовому прибутку (маржинальному доходу);
ВП(МД) – валовий прибуток (маржинальний дохід);
ЧД (ВР) – чиста виручка від реалізації (чистий дохід).
Показує, скільки гривень (копійок) валового прибутку припадає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.
2. Рентабельність за операційним прибутком (ОП) (Rоп) – являє собою відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою: [28]
Rоп = 
(1.7);
Показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на
1 грн. чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.
3. Рентабельність за чистим прибутком (Rчп) – являє собою відношення суми чистого прибутку (ЧП) до чистого доходу (виручки) від реалізації розраховується за формулою:
Rчп = 
= 
(1.8);
ЧП – чистий прибуток;
За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком – 6 12%. Ці показники називають також показниками рентабельності реалізованої продукції за валовим, операційним і чистим прибутком.
До показників другої групи належать такі:
1.Рентабельність активів (RА) – відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства (А); розраховується за формулою:
Rа = 
(1.9)
Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах. Цей показник називається також рентабельністю інвестицій (ROE).
2. Термін окупності активів (інвестицій) (ТОА(I)) – відношення 100% до рентабельності активів, вираженої у процентах; розраховується за формулою:
Тоа (1) = 
( 1.10)
де Rа % – рентабельність активів, виражена у процентах.
Показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності з аналізований період. [40]
3. Рентабельність необоротних активів (RНА) – відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів (НА), розраховується за формулою:
RНА = 
(1.11)
Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватися у процентах. Зростання є позитивним результатом.
4. Термін окупності необоротних активів (ТОНА) – відношення 100% до рентабельності необоротних активів у процентах (% RНА) розраховується за формулою:
ТОНА = 
(1.12)
Рентабельність оборотних активів в RОА – відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів (ОА), розраховується за формулою:
RОА = 
(1.13)
6. Термін окупності оборотних активів (ТООА) – відношення 100% до рентабельності оборотних активів у процентах (% RОА):
ТООА = 
(1.10)
7. Рентабельність виробничих фондів – відношення валового або чистого прибутку до середньої величини виробничих фондів (ВФ), розраховується за формулою: [39]
RВФ = 
(1.14)
Показує величину валового (чистого) прибутку , що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.\
Показники третьої групи є:
1. Рентабельність власного капіталу (RВК) – відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу (ВК), розраховується за формулою:
Rвк = 
(1.15)
2. Термін окупності власного капіталу (ТОВК) – відношення 100% до рентабельності власного капіталу, виражену у процентах (% RВК):
ТОВК = 
(1.16)
3. Рентабельність позикового капіталу (RПК) як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу (ПК) розраховується за формулою:
Rпк = 
(1.17)
4. Термін окупності позикового капіталу (ТОПК) – відношення 100% до рентабельності позикового капіталу, у процентах (% RПК):
ТОПК = 
(1.18)
5. Рентабельність діяльності підприємства (RД) – відношення прибутку від звичайної діяльності (ПЗД) до середньої величини власного та позикового капіталу або суми всіх активів (валюти балансу), розраховується за формулою: [38]
Rд = 
(1.19)
Визначає, який прибуток одержало підприємство на 1 грн. капіталу, тобто характеризує ефективність використаних ресурсів підприємства.
Показники четвертої групи – це:
1. Рентабельність операційних витрат (Rов) – відношення прибутку від операційної діяльності (ПОД) до величини операційних витрат (ОВ) розраховується за формулою:
Rов = 
(1.20)
Характеризує прибутковість операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. понесених операційних витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності та являє собою витратний показник рентабельності.
2. Рентабельність продукції за валовим прибутком (RПВП)– відношення валового прибутку (ВП) до собівартості реалізованої продукції (СРП):
RПвп = 
(1.21)
Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. собівартості реалізованої продукції. Характеризує прибутковість (вигідність) виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або продажу товарів.
3. Рентабельність витрат діяльності (КВЗД) як відношення загального прибутку від звичайної діяльності (ПЗД) до всіх витрат від звичайної діяльності (ВЗД): [34]
КВЗД = 
(1.22)
Характеризує витратну рентабельність, показує, скільки прибутку припадає на кожну гривню всіх понесених за звітний період витрат.
Другорядними показниками виступатимуть коефіцієнти адміністративних витрат (Кав), витрат на збут (Квзб) – відношення цих видів витрат до собівартості реалізованої продукції, розраховані за такими формулами:
К АВ = 
(1.23)
КВЗБ = 
(1.24)
Ці коефіцієнти застосовуються на підприємстві для визначення ціноутворення та продажу товарів або надання робіт, послуг.
Дата: 2019-11-01, просмотров: 287.
