Неповинно вводитися в раціон великої кількості білку. Це може призвести до негативного впливу на організм, так як від підвищеної кількості білку страждає передусім функція печінки, нирок. В раціон треба вводити більше овочів, зелені, фруктів. Ці продукти забезпечують організм мінеральними солями, вітамінами, клітковиною. Широко застосовувати в харчуванні рибні страви, морську капусту та інші.

Хімічний склад і калорійність дієт регулюється не тільки закладкою продуктів у страви, але й підбором буфетних продуктів (хліб, масло, цукор).

Головним лікарем санаторію для щойно прибувших хворих визначаються чергові столи (дієти). Призначають орієнтовну дієту в залежності від санаторно-курортної карти (№ 1,5,9,15)

Остаточна дієта призначається з урахуванням характеру захворювання.

Активні види оздоровлення

Популярності активних видів відпочинку і оздоровлення на курортах сприяє наявність: матеріальної бази для занять (пляж, басейн, спортзал, спортивний майданчик та інші); спеціалістів лікувальної фізкультури (ЛФК), інструкторів по спорту; вільного часу для занять; вираженого лікувального і оздоровчого ефекту фізичних вправ; загальної оздоровчої направленості перебування на курорті і рекреаційної атмосфери.

Всі активні види оздоровлення, в тому числі і ті, що використовуються в умовах курортного лікування і оздоровлення, можна об’єднати в 2 великі групи: власне ЛФК; спортивно-масова робота.

Термін “лікувальна фізична культура” введено ще в 1929 р., але до цього використовувався термін “кінезитерапія”, що означає лікування рухом. В наш час під лікувальною фізичною культурою розуміють:

1) розділ клінічної медицини, що вивчає раціональне застосування фізичної культури і зміни, що виникають у хворих під впливом фізичних вправ;

2) метод неспецифічної терапії, що використовує засоби фізичної культури для відновлення здоров’я і працездатності хворого;

Метод лікування, заснований на використанні фізичних вправ, що широко застосовується в санаторно-курортних умовах з метою зміцнення здоров’я, лікування і медичної реабілітації хворих, попередження прогресування хвороб та їх ускладнень.

Лікувальна фізкультура виявляє як загальну дію на організм, так і сприяє нормалізації функції серцево-судинної системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, так і місцеву дію відновлення діяльності уражених органів.[8]

Основними принципами застосування ЛФК є: індивідуально дозоване фізичне тренування; підбір вправ і їх сполучення в залежності від характеру захворювання і його перебігу, віку і стану здоров’я хворого; регулярність та тривалість застосування; поступове збільшення фізичного навантаження в процесі лікування.

Вправи можуть бути активними і пасивними, призначеними для рук, ніг, черевного пресу та інше; направленими на виправлення статури, тренування дихання і координацію рухів, розслаблення м’язових груп та інше.

До основних видів ФК відносяться: ранкова гігієнічна гімнастика. Проводиться вранці до сніданку, в теплу пору року на відкритому повітрі. Тривалість 5-20 хв. Призначується строго індивідуально; лікувальна гімнастика — комплекс фізичних вправ для впливу на організм в цілому чи місцево на хвору ділянку тіла чи орган. Лікувальну гімнастику проводять не частіше 1 разу на день. Тривалість заняття залежить від стану хворого, його тренування; пішохідні прогулянки — лікувальна процедура, доступна всім не тільки в санаторіях, домах відпочинку, але і в звичайному житті. Під час прогулянок необхідно дотримуватися співвідношення дихання і ходіння. Правильне сполучення дихання, яке найбільш повно і ефективно забезпечує потреби організму в кисні і дозволяє повністю виділяти з тканин і крові кінцеві продукти обміну речовин, в тому числі вуглекислий газ. Ходіння під час прогулянки повинно супроводжуватися вільними рухами; теренкур — дозоване ходіння за маршрутом, призначається відпочиваючим в санаторіях для тренування серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, дихальної системи. [10]