У сільському господарстві важливу роль відіграють механічні засоби виробництва – трактори, автомобілі, та інші робочі і силові машини. Для здійснення процесу виробництва кожне сільськогосподарське підприємство повинно мати необхідну кількість відповідних засобів виробництва, і насамперед механічних. Для визначення потреби в окремих видах техніки необхідно розрахувати обсяг відповідних робіт за рік і знати нормативний річний виробіток однієї машини. Ці розрахунки здійснюються по господарству в цілому.

Потребу в машинах і знаряддях, для механізації виробничих процесів визначають кількома способами. Найбільш зручним є метод розрахунку за найнапруженішим періодом використання їх. Для наочності складають річні графіки потреби в тракторах кожної марки, де по вертикалі – потребу в тракторах. Напружена декада позначена найвищими „піком”.

Потребу тракторів в напружену декаду можна зменшити шляхом:

– перенесення певних робіт на інші марки тракторів, які не завантаженні;

– збільшення коефіцієнта змінності;

– збільшення або перенесення строків виконання робіт в дотриманих    розмірах;

– підвищення змінних норм виробітку в дотриманих розмірах.

Обсяг робіт, що їх виконують трактори, в цілому по господарству визначають в умовних гектарах (це орання одного фізичного гектара в еталонних умовах, тобто на стерні полосових культур при вологості 20-22%, питомому опорі 0,5 кг/см² , швидкості 5км/год, довжини гонів 800м і прямокутній формі ділянки) за технологічними картами в рослинництві і тваринництві, а для обслуговуючих виробництв та інших потреб за спеціальними розрахунковими таблицями.

Залежно від обсягу робіт, середньопрогресивні норми виробітку на 1 еталонний трактор і коефіцієнта технічної готовності обчислюють потребу в еталонних тракторах на плановий період.

На основі графіків узгодження операцій і добового графіка потреби в машинах складають розрахунок річної потреби в сільськогосподарській техніці:

К=О/ВД , де:

К – загальна потреба в тракторах;

О – обсяг робіт, які потрібно виконати;

В – денний виробіток агрегату;

Д – технологічно можливі строки виконання робіт.

Крім того, потребу в тракторах можна обчислити за укрупненими нормативами 100га. землі, обсягом робіт у найбільш напружений період, за загальним обсягом робіт в умовних гектарах і комбінованим способом, коли одночасно використовується кілька способів.

Комбінований спосіб найчастіше застосовується при оптимізації складу машинно-тракторного парку.

Правильне комплектування МТП має забезпечити повне використання його поширеності, робочої швидкості, ширини захвату та інших показників техніко-експлуатаційної характеристики трактора.

М=Т₃ – С₃/С_м , де:

М – розрахунок кількості машин;

Т₃ – типове зусилля трактора

(коефіцієнти його використання у розрахунках беруть, як правило 0,90 – 0,95);

С₃ – опір зчеплення;

С_м – типовий опір робочої машини.

За всіх методів визначення потреби в тракторах слід з корегувати на коефіцієнти їх технічної готовності (0,8 – 0,9).

Потребу в самохідних комбайнах та інших сільськогосподарських машинах, які використовуються сезонно, визначають діленням відповідного обсягу робіт на норматив сезонного виробітку машин. Цей норматив розраховують множенням змінної норми виробітку на кількість днів роботи за сезон і на коефіцієнти змінності.

При цьому можна використати таку формулу:

М = О/Н₃×Д×К , де:

М – потрібна кількість машин;

О – обсяг роботи, (га, т);

Н₃ – змінна норма виробітку;

Д – кількість днів роботи;

К – коефіцієнт змінності.

Планування обсягу вантажоперевезень та потреби господарства в тракторах і сільськогосподарських машинах.

Транспортні витрати становлять 20-30 % від усіх витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. У сільськогосподарських підприємствах на вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення вантажів витрачається 35-40 % всіх нафтопродуктів, які споживаються в господарствах. Однак господарства через фінансові негаразди невзмозі придбати необхідну кількість нафтопродуктів, щоб забезпечити перевезення необхідної кількості вантажів. Тому раціональне використання транспортних засобів є важливим напрямком підвищення ефективності виробництва.

Транспортний процес - це процес переміщення вантажів, виключаючи їх підготовку до транспортування, завантаження і розвантаження, а також проміжне забезпечення.

Використання транспорту в сільському господарстві  має свої особливості; величина, різноманітність вантажів; нерівномірність вантажоперевезень протягом року, погані дорожні умови, залежність від поганих умов, що зменшує продуктивність транспортних засобів.

У сільському господарстві перевозиться понад 300 видів вантажів, які класифікуються:

1) за кількістю вантажоперевезень - внутрішньо та зовнішньогосподарські;

2) за походженням вантажів - сільськогосподарські й не сільськогосподарські;

3) за походже6нням вантажів за їх масовістю - масові і дрібні;

4) за фізико-технічними властивостями - тверді, напівтверді і газоподібні;

5) за способами навантаження - розвантаження і за формою - навалочні, насипні, наливні, штучні;

6) за рівнем використання вантажопідйомності вантажі поділяються на 4 класи:

І коефіцієнт використання вантажопідйомності 1,00 явище

ІІ - 0,71 - 0,99

ІІІ - 0,51 - 0,70

ІV - 0,50 і менше

7) за розміром - габаритні і негабаритні. Негабаритними є вантажі, розміри яких перевищують дорожні габарити - ширину 2,5 м, висота 3,8м, довжину 5м;

8) за масою - нормальні і важкі (маса одного місця понад 250м);

9) за умовами перевезення - звичайні, специфічні;

10) за часом виконання - тимчасові, сезонні та постійні;

11) за способом виконання - прямого сполучення і змінного сполучення.

До транспортних засобів, які використовуються для перевезення сільськогосподарських вантажів, ставляться особливі вимоги. По-перше, це перевезення у відповідні агротехнічні строки. По-друге, транспортні засоби мають відповідати фізико-механічними та іншим властивостям вантажів, оскільки в сільському господарстві більшість вантажів ІІІ і ІVкласів, які забезпечують повне використання вантажопідйомності автомобілів. Часто потрібна підготовка транспортних засобів до перевезення та інших вантажів (ущільнення кузова тощо).

Для перевезення вантажів у сільському господарстві використовуються автомобілі, трактори, живу тяглову силу, а іноді річковий, повітряний та залізничний транспорт, дуже рідко - трубопровідний, підвісні дороги. Ефективність транспортних засобів на перевезення різних вантажів і на різну відстань неоднаково. Тому важливе значення має раціональне поєднання різних видів транспорту.

Вантажні автомобілі рекомендується використовувати на великих відстанях., тобто більше на зовнішніх перевезеннях.

Для внутрішньогосподарських перевезень доцільно використовувати трактори, особливо коли немає хороших доріг. Ґрунтовий транспорт має переваги при перевезенні вантажів дрібними партіями на невелику відстань.

Обсяг транспортних робіт у сільському господарстві визначають як обсяг перевезень у тонах та вантажообіг у тонно-кілометрах.

При повторних перевезеннях визначають коефіцієнт повторності перевезень:

- для зерна 2,0 -2,5;

- ц/б 1,0 - 1,5;

- мін. добрив 1,8 - 2,0.

Обчислюють також коефіцієнт нерівномірності вантажообсягу і вантажообороту.

Транспортні роботи в сільськогосподарських підприємствах поділяються на:

- внутрішньо бригадні - перевезення робітників, підведення тари, добрив, насіння на поля, продукції до місць сортування, пакування та ін;

- внутрішньогосподарські перевезення продукції з полів та ферми до місць доробки, переробки, зберігання.

- поза господарські перевезення вантажів на заготівельні, переробні підприємства, елеватори або завезення засобів виробництва, що використовуються при здійсненні господарської діяльності.

Сільськогосподарські вантажі підрозділяють на транспортабельні (зерно, ц/б, добрива, будівельні матеріали), мало транспортабельні (сіно, солома, розсада, саджанці та ін.) та вантажі, що швидко псуються (фрукти і т.д.).

При вирішення питань розподілу вантажів за видами транспортних засобів необхідно виходити із специфіки вантажів та відстані їх перевезень.

Отже, визначення потреби в транспортних засобів розпочинається з визначення обсягів перевезень та розподілу вантажів за видами транспортних засобів.

Потрібну кількість транспортних засобів за їх видами розраховують за формулою: К_тз = О/w × К_зм × Д, де

О - обсяг вантажоперевезень для даного виду транспорту;

W - продуктивність транспорту;

К_зм - коефіцієнт змінності;

Д - кількість днів.

Визначення потреби господарства в транспортних засобах розпочинається з визначених обсягів перевезень та розподілу вантажів за видами транспортних засобів.

Спочатку визначають обсяг транспортних робіт у тоннах з урахуванням коефіцієнта повторності перевезення вантажів. У господарстві для цього складають план транспортних робіт на рік.

Обсяги робіт для автомобілістів розраховують за кількістю рейсів, але посередньо визначають тривалість одного рейсу, а потім за обсягом вантажів та вантажопідйомність транспортних засобів обчислюють їх кількість. Тривалість одного рейсу визначають за формулою: , де

Т – тривалість одного рейсу, хв.;

L– відстань перевезень, км;

V – середня швидкість руху км/год;

t_n, t_p, t₃ – час навантажування, розвантажування і завантажування, хв.

Кількість рейсів одного автомобіля: , де

К – кількість рейсів;

D – кількість робочих днів;

t – тривалість робочого дня, год.

Потрібна кількість автомобілів:

, де

О – обсяг вантажоперевезень, т;

В – середня вантажопідйомність одного автомобіля, т;

К – коефіцієнт вимірювання вантажопідйомності автомобіля.

При плануванні потреби в транспортних засобах необхідно вибирати більш вигідний їх тип, залежно від структури вантажів. У сільському господарстві 60-70% вантажів – навалочні або насипні, для їх перевезення потрібні самоскидні транспортні засоби; 15-20% становить штучні вантажі, для перевезення яких використовують бортові автомобілі. Інші вантажні – наливні або такі, які перевозять дрібними партіями. Для цього використовують автоцистерни та автомобілі малої вантажопідйомності.