 Роки
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Площа, тис. га | 855,6 | 970,3 | 896,6 | 773,4 | 732,0 | 625,5 | 815,0 |
| Врожайність, т/га | 17,67 | 18,26 | 18,93 | 20,12 | 23,80 | 24,97 | 28,53 |
| Валовий врожай, млн. т | 13,2 | 15,6 | 14,5 | 13,3 | 16,6 | 15,6 | 22,4 |
Тим не менш, повільне скорочення посівних площ і збільшення врожайності свідчить про деякі позитивні структурні зрушення в секторі. Хоча більшість виробників цукрових буряків мають показник ефективного виробництва тільки на рівні 43% (повністю не використовуючи свого потенціалу чи наявних ресурсів). Це зумовлено різними причинами, наприклад, низьким рівнем якості управління с/г підприємствами, неоптимальною практикою господарювання, неадекватним технічним оснащенням тощо. Крім цього, на посіви в південних, східних і центральних областях негативно впливає стала посуха і минулі суховії. Зокрема, через пилові бурі агрогосподарства, за даними асоціації, були змушені пересіяти близько 20 тис. га
Аналізуючи регіональну особливість та ефективність виробництва цукрових буряків, виявляється, що виробництво в основному сконцентровано у Центральній частині України. Виробники, які оброблюють більшу площу цукрових буряків можуть досягати більшої врожайності. (Українські фермери скорочували площі посівів цукрових буряків на користь більш рентабельних та менш капіталомістких культур.) Вінницька, Полтавська, Черкаська та Київська області є лідерами за обсягами виробництва та площами цукрових буряків. Те саме стосується й врожайності, за винятком Херсонської області, яка дає найвищу середньозважену врожайність. Доступність природного потенціалу не обов’язково гарантує його ефективне використання. Таким чином, важливим є знання умов (ціни, врожайності тощо) за яких виробництво цукрових буряків є конкурентоспроможним серед сільгоспвиробників.
Потужності цукрових заводів України дозволяють переробити понад 40 млн. т цукрових буряків і виробляти щорічно до 4,4 млн. т цукру. Агрокліматичні умови бурякосійних районів сприяють отриманню такого врожаю цукрової сировини.
Таблиця 9 .
Виробництво цукру в Україні, тис. т
| 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| Цукор-пісок, отрима-ний з цукру-сирцю тростинного чи буря- кового, тис.т | 2486 | 2150 | 2193 | 2705 |
| в т.ч. з цукру-сирцю бурякового,тис.т | 1470 | 1791 | 1878 | 2600 |
З-поміж великих виробників виділяють: ВАТ „Новоіванівський цукровий завод”, ТОВ АПО „Цукровик Полтавщини”, ТОВ „Агрофірма „Ободівський цукор”. За даними „Укрцукор”, у 2007 році виробництво здійснювало 119 цукрових заводів (у 2006 році - 116). Лідером за обсягами виробництва цукру є Українська продовольча компанія, питома вага виробленої продукції якої в 2006/2007 маркетинговому році становила 13,4%, до п’ятірки лідерів також входять підприємства групи “Укррос” (8,6%), „Астарта-Київ” (6,2%), „Євросервіс” (4,5%), „Західна компанія „Дакор” (4,0%).
1.2.2 Обсяги українського експорту-імпорту цукром
Україна відіграє слабку роль на світовому ринку цукру. На сучасному етапі розвитку питання експорту-імпорту цукру в Україні є надзвичайно важливим і актуальним, потребує висвітлення також ситуація на внутрішньому цукровому ринку, оскільки конкурентоспроможність цукру та підприємств-переробників залишається низькою, і це перешкоджає виходу України на зовнішні ринки. Тому останнім часом експорт цукру зовсім зійшов нанівець, в той час як імпорт цього продукту невпинно зростає.
Таблиця 10.
Обсяги експорту-імпорту цукру в Україні, тис. т.
Вид цукру
2003
2004
2005
Частка експорту цукру (бурякового, тростинного) в загальному експорті харчових продуктів налічувала у 2006 р. 8,6%. Товар експортується у Азербайджан, Туркменістан. (Невелика кількість експорту цукру з України обмежується країнами СНД.) Поставки здійснюються як комерційними організаціями, так і за міждержавними бартерними угодами в обмін на паливо та інші матеріальні ресурси. Білий цукор експортується в Російську Федерацію, здійснюються поставки цукрового сиропу та інших видів цукру. При цьому основним покупцем українських кондитерських виробів з цукру залишається Росія. Слід відмітити, що на сьогодні внутрішній ринок Росії за цінами на цукор власного виробництва та його обсягами залишається найбільш прийнятним для пропозиції української продукції. На сьогодні потреба в цукрі Російської Федерації становить 4,5 млн. т. Росія ж виробляє власного цукру 2,5 млн. т.
В останні роки Україна перетворилась з експортера цукру в його імпортера. В 2005 році було ввезено приблизно 200 тис. т білого цукру, в тому числі з Білорусії та Молдови, та 450 тис. т цукру-сирцю з Бразилії, Куби, Німеччини, Великобританії, Польщі, Сальвадору та Південної Африки. Під час розгляду заявки України до вступу в СОТ країни-члени робочої групи – Австралія, Бразилія, Куба, Індія, Аргентина – вимагали від Києва ввести квоту на імпорт в Україну 200-260 тис. т цукру-сирцю щорічно із сплатою 2-відсоткового мита і наступним збільшенням квоти до 350 тис. т. Однак, у 2004 році в Україну було ввезено майже 1,5 млн. т цукру-сирцю, що в 4 рази більше, ніж за останні 3 роки. Отже, це остаточно розбалансувало внутрішній ринок цукру.
Цукор, вироблений в Україні, має відносно високу собівартість порівняно з тростинним, що превалює на світовому ринку, та буряковим, виготовленим в інших країнах, і характеризується низькою якістю. А тому в умовах низьких світових цін на цукор високої якості й широкого асортименту, український цукор є неконкурентоспроможним на зовнішньому ринку.
Дослідженнями Світового економічного форуму (WEF) встановлено, що в Україні й досі немає перспектив для зростання рівня конкурентоспроможності. Україні в цьому рейтингу в попередні роки належало 84-те місце серед 102 країн світу – останнє серед країн Європи. (За експортним потенціалом, а він перевищував 3 млн. т, країна входила до десятка провідних світових експортерів.) За останні 15 років галузь практично зруйнована. Тому актуальним на сучасному етапі розвитку формування взаємовідносин із світовим ринком необхідно вважати збільшення його експортних можливостей, вдосконалення структури експорту, вихід на світові ринки з конкурентоспроможною продукцією, згідно вимог СОТ, дотримання мінімальної ціни на цукор, обґрунтування ввезення цукру-сирцю тростинного, використання поставлених квот.
У січні 2008 року експорт цукру збільшився в 33,5 рази, або на 0,130 тис. тонн у порівнянні із груднем 2007 року до 0,134 тис. тонн на 0,062 млн. доларів. Про це говориться в даних Державного комітету статистики.
У січні 2007 року цукор не експортувався.
В 2007 році експорт цукру скоротився в порівнянні з 2006 роком на 76,9%, або на 17,26 тис. тонн до 5,19 тис. тонн на 2,21 млн. доларів.
Ємність цукрового ринку оцінюється в 2 млн. тонн у рік.
Дата: 2019-05-29, просмотров: 214.
