П л а н
Вступ 2
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб 6
2.1 Особливості обчислення валових витрат 6
2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної
заборгованості 7
2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації 8
2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб
фінансового оздоровлення підприємств 10
2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку
підприємств 10
Розділ 3 Податок на прибуток як засіб впливу на
ділову активність підприємців 12
Висновки 18
Список використаної літератури 20
Вступ
На початку формування на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін .Головні ідеї цієї концепції були наступними :
1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки підприємств посередників та громадян є аморальними .
2. Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .
3. Амортизація є витратою а не зменшенням податкового зобов’язання
Така політика стала причиною формування ситуації коли :
1. Податок на доходи громадян займав незначне місце в формуванні дох одної частини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не вистачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій
Через це на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.
Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідної частини держбюджету таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.
Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .
Так надання пільг окремим благодійним фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік ) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .
Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .
Найбільш парадоксальним є також те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування витікало насамперед з наступних правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства :
1. Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію
4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .
Досі діє правило , що забороняє продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )[1]
Побудова в Україні економіки відкритого типу , розмаїття форм власності та джерел отримання доходів , постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства .
Слід зазначити , що в країнах з розвинутою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на додану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .
В Україні спостерігається протилежна ситуація : питома вага надходжень в держбюджеті коливалась в різні роки від 19 до 25 % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % ) , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 % [2]
Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )
Схема № 1 Структура федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік[3]
Висновки
До сьогоднішніх реформ законодавства з оподаткування прибутку підприємств наша держава йшла 6 років . На цьому шляху було багато парадоксів , як то незрозумілі пільги для “ своїх фірм “ , які підривали економіку країни , переходи від оподаткування прибутку до оподаткування доходу і назад , “ вбивча ” система нарахування амортизації та інше .
Не можна сказати , що сучасне законодавство - ідеальне в нього є свої вади , які вже частково були виправлені при прийнятті Закону , але зрозуміло одне - з прийняттям цього Закону було зроблено спробу , і спробу досить вдалу , переходу до цивілізованих , прийнятих у всьому світі стандартів оподаткування прибутку підприємств .
Як вже зазначалося ці стандарти свідчать наступне : значно більшого ефекту в масштабах держави можна досягти , якщо перенести акценти з фіскальної функції податку на прибуток підприємств на його регулюючу.
В кінці кінців основною метою ведення бізнесу є отримання прибутку і вилучаючи його у завищених обсягах держава спершу відбиває інтерес платити податок на прибуток , а потім і взагалі займатись бізнесом .
Основною проблемою на цьому шляху є намагання держави “ викачати “ з підприємств по більше грошей і мати якомога жорсткі механізми контролю за діяльністю підприємств . Обидва ці “намагання” дісталися нам у спадок від командно-адміністративної системи і переборовши їх , я думаю , наша держава отримає вигоду як на макроекономічному так і на мікроекономічному рівні.
Ціллю у реформуванні системи оподаткування прибутку підприємств повинні бути жорсткі закони ( які не мають двояких трактувань ) та м’які податки ( які заохочують до ведення бізнесу )
На мій погляд реформування податкового законодавства на Україні надалі повинно йти наступним шляхом
1. Визначення амортизації як зменшення податкових зобов’язань , а не як витрати виробництва
2. Встановлення єдиної норми амортизації в розмірі 25 % на рік
3. Встановлення ставок оподаткування прибутку для малих підприємств від 15 до 25 %
4. Віднесення прямих інвестицій до складу валових витрат
5. Встановлення ставки оподаткування для доходу отриманого по операціях з цінними паперами на фондовій біржі 25 %
6. Встановлення моментом отримання доходу день зарахування коштів на рахунок підприємства в банку , або внесення готівки в касу .
Проте розв’язання проблем фінансового забезпечення держави та суб’єктів господарювання неможливе лише на рівні прийняття нових чи вдосконалення чинних правових актів з питань оподаткування . Докорінно поліпшити фінансові відносини можна лише шляхом істотних макроекономічних перетворень , у тому числі й на рівні податкової системи.
Головним із них має стати зміна структури і принципів розподілу ВВП між господарюючими суб’єктами , громадянами , державою . Цим ймовірно й визначатиметься характер майбутніх фінансово – економічних перетворень в Україні .
П л а н
Вступ 2
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб 6
2.1 Особливості обчислення валових витрат 6
2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної
заборгованості 7
2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації 8
2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб
фінансового оздоровлення підприємств 10
2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку
підприємств 10
Розділ 3 Податок на прибуток як засіб впливу на
ділову активність підприємців 12
Висновки 18
Список використаної літератури 20
Вступ
На початку формування на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін .Головні ідеї цієї концепції були наступними :
1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки підприємств посередників та громадян є аморальними .
2. Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .
3. Амортизація є витратою а не зменшенням податкового зобов’язання
Така політика стала причиною формування ситуації коли :
1. Податок на доходи громадян займав незначне місце в формуванні дох одної частини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не вистачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій
Через це на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.
Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідної частини держбюджету таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.
Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .
Так надання пільг окремим благодійним фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік ) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .
Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .
Найбільш парадоксальним є також те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування витікало насамперед з наступних правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства :
1. Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію
4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .
Досі діє правило , що забороняє продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )[1]
Побудова в Україні економіки відкритого типу , розмаїття форм власності та джерел отримання доходів , постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства .
Слід зазначити , що в країнах з розвинутою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на додану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .
В Україні спостерігається протилежна ситуація : питома вага надходжень в держбюджеті коливалась в різні роки від 19 до 25 % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % ) , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 % [2]
Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )
Схема № 1 Структура федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік[3]
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб
Принципіально новим в прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. У відповідності зі ст.6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств на Україні . Це певною мірою викличе деякі складнощі в обліку , бо бухгалтерській облік використовує принцип , за яким ціна товару базується на собівартості і не може бути нижчою за неї . Але я вважаю що нові принципи обрахунку фін результатів це лише перший крок до зміни системи бухгалтерського обліку у відповідності зі світовими стандартами взагалі.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 229.
