Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

 

Питання щодо визначення суб’єктного складу господарських правовідносин є досить складним і однозначно невирішеним як у чинному законодавстві, так і в науці господарського права. Це викликано як застосуванням різних категорій в ГК України («учасники відносин у сфері господарювання» (ст. 2), «суб’єкти господарювання» (ст. 55)), так і різночитаннями досліджуваної категорії правознавцями[101]. Виникає слушне питання: яку ж категорію доцільно застосовувати з метою з’ясування всього спектра госпо­дарських правовідносин?Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господа­рювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Основними учасниками відносин у сфері господарювання виступають саме суб’єкти господарювання. Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відпові­дальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

На підставі аналізу норм ЦК України також можна виділити коло осіб, що підпадають під термін «суб’єкт господарювання», а саме: фізичні особи – підприємці (гл. 5 ЦК України); юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства, а в деяких випадках і непідприємницькі товариства та установи) (ст.ст. 81, 84–86 ЦК України). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 55, ГК України розрізняє такі суб’єкти господарювання: господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєст­ровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, можна констатувати, що чинне законодавство не містить поняття «суб’єкт господарських правовідносин». Натомість мають місце такі юридичні категорії як «учасники господарських правовідносин», «суб’єкти господарювання», «суб’єкти підприєм­ницької діяльності» та ін. При цьому в науці господарського права існує думка[102] про тотожність категорій «суб’єкти господарського права» й «учасники господарських відносин». Проте висловлюється й протилежна думка, за якою поняття учасника правовідносин є більш вузьким, ніж поняття суб’єкта права; воно дає змогу лише охарактеризувати відповідний аспект реального буття суб’єкта права, тобто його участь у конкретних суспільних правовідносинах[103]. Отже, суб’єкт права – це особа, яка має правосуб’єктність, тобто особа, потенційно здатна бути учасником правовідносин; суб’єкт правовідносин – це реальний учасник правових відносин. Можна повністю погодитись із думкою В. С. Мілаш[104], що характер спів­відношення категорій «суб’єкт господарського права» і «учасник господарських відносин» можна визначити таким чином: кожен учасник будь-якого різновиду господарських правовідносин є суб’єктом господарського права, однак не кожен суб’єкт господар­ського права може бути учасником усіх без винятку господар­ських правовідносин.

На підставі викладеного можна стверджувати, що законода­вець у контексті закріплення правового становища суб’єктів господарювання акцентує увагу на двох категоріях суб’єктів – юридичних особах та фізичних особах, які отримали статус підприємця. Зазначені категорії за ГК України охоплюються понят­тям «суб’єкт господарювання».

Посилаючись на те, що суб’єкти господарського права – це учасники відносин у сфері господарювання, які організують і здійснюють господарську діяльність, реалізуючи при цьому свою господарську компетенцію, або споживають результати такої діяльності, В. С. Щербина[105] виділяє такі їх ознаки:

1) суб’єкт є учасником господарських відносин;

2) він безпосередньо здійснює господарську діяльність, тобто діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (цим суб’єкт господарювання відрізняється від органів державної влади та місцевого самоврядування, які, за ч. 1 ст. 8 ГК України, не є суб’єктами господарювання);

3) він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обов’язків), яку реалізує при здійсненні господарської діяльності;

4) суб’єкт господарювання має відокремлене від інших суб’єктів (у т. ч. і від власника) майно;

5) суб’єкт господарювання несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах закріпленого за ним майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У сучасних ринкових умовах важливою є чітка класифікація суб’єктів господарювання за певними ознаками.

Залежно від форми власності розрізняють:

· суб’єкти, засновані на приватній формі власності: індиві­дуальні підприємці, приватні підприємства;

· суб’єкти, засновані на колективній формі власності: гос­подарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні госпо­дарські об’єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями;

· суб’єкти, засновані на державній формі власності: державні та казенні підприємства, державні господарські об’єднання, госпо­дарські міністерства та відомства.

Залежно від характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

1) суб’єкти господарювання, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні банки);

2) суб’єкти господарювання, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (гос­подарські міністерства та відомства, органи місцевого самовря­дування та їх виконкоми, господарські об’єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондові біржі, Національний депозитарій України).

Крім поділу суб’єктів господарювання, здійсненого в ч. 2 ст. 55 ГК України, залежно від форми власності (і відповідно сектору економіки) В. С. Щербина поділяє суб’єкти господарювання на дві групи:

– суб’єкти господарювання державного сектору еконо­міки;

– суб’єкти господарювання комунального сектору еконо­міки[106].

 Проте не зовсім зрозуміло, до якої групи вчений відносить суб’єктів господарювання приватного сектору економіки.

Відтак, вважаємо, що суб’єктами господарських правовідно­син є юридичні особи та фізичні особи – підприємці. Хоча цей підхід може мати й опонентів. Зокрема, В. С. Щербина зазначає: практика господарювання свідчить, що понять «юридична особа» і «фізична особа» (так само, як і понять «товариство» і «установа»), якими цілком може задовольнитися цивільне законодавство при регулюванні особистих немайнових і майнових відносин, вияв­ляється зовсім недостатньо для багатоманітного господарського життя, учасники якого виконують різні завдання в різних сферах і галузях господарювання, для чого (з урахуванням економічного характеру їх діяльності) наділяються різними за обсягом правами і обов’язками, що вирізняють їх з-поміж інших учасників госпо­дарських відносин[107].